ГЛАВА 12. ІСТОРІЯ БЕЗКРИЛОГО АНГЕЛА.

ГЛАВА 12. ІСТОРІЯ БЕЗКРИЛОГО АНГЕЛА.

Ніч огорнула Париж тягучим темним покривалом.

Алекс стояв біля входу до собору Нотр-Дам, схрестивши руки на грудях, і його голос лунав холодно відсторонено:

— Не питання в тому, хто готовий. Питання в тому, чому я тут і чому не можу покінчити з життям?

Тиша простяглася над собором, як густий покрив.

Навіть вітер, що пробивався крізь старовинні вітражі, затих, ніби повітря саме затамувало подих перед невидимою бурею.
Тіні готичних арок тремтіли, вбираючи в себе холодне світло ліхтарів, що просочувалося крізь розбиті вітражі.

Михаїл першим порушив мовчанку, його слова лунали, немов дзвони, пробиваючи темряву:
— Тоді не будемо зволікати. Орден Гаргульї знову повертається до гри.

Люцифер зробив крок уперед, темні очі його блищали у приглушеному світлі собору, віддзеркалюючи холодну силу й невидимі інтриги.
— Зараз ми тобі все пояснимо, Алексе, — промовив він, — і ти теж вступиш в Орден Гаргульї, як повноправний член.

За стінами собору загудів вітер, дзвони задзвеніли, ніби попереджаючи світ про наближення темряви.

У повітрі повисла невидима угода — тонка нитка, що могла обірватися будь-якої миті.

Люцифер зітхнув, наче пригадуючи щось дуже давнє:
— Ти не просто людина, Алекс. Ти не просто смертний. Ти… останній із тих, кого називають Безкрилими Ангелами. І твоя поява була передбачена задовго до твого народження.

Слова зависли у повітрі, тягучі й невідворотні, наче сам час прислухався до них
Алекс відчув, як холод пробирає до кісток, змішуючи страх із дивним передчуттям долі.

— І що ж такого особливого у мені? — скептично спитав він, піднімаючи брову.

Люцифер посміхнувся куточком губ, його очі мерехтіли загадковим світлом:
— Це було питання, яке задавав і Ібліс. Він сперечався з Господом, намагаючись довести, що твоє створення — помилка. Пророкував, що одного дня ти зруйнуєш баланс, приведе‌ш або до абсолютного світла, або до вічної темряви. Господь же був переконаний у протилежному і приховав правду, щоб ти сам не знав про своє походження. І знаєш, що зробив Господь, аби обманути його?

Алекс мовчав, але погляд його потемнів.

— Він звернувся до мене, — продовжив Люцифер. — І я придумав вихід. Ми приховаємо правду. Ми дамо тобі життя звичайної людини, заблокувавши твою пам'ять, спогади, зв'язок із твоїм істинним походженням. Так, щоб ти сам не знав, ким ти є.

Люцифер нахилився ближче, його голос став майже шепотом, пронизливим, як вітер серед готичних арок:
— І навіть твій день народження обрано не випадково. Переддень Всіх Святих — ніч, коли межі між світами найтонші. Найбільш хаотична ніч у році, коли світла і темрява змішуються, коли душі мертвих повертаються, коли межі між світами стають найтоншими. Це був ідеальний спосіб заплутати Ібліса.
 
Алекс мовчав.

Він не відповів, його обличчя залишалося непроникним, але всередині він відчував, як усе, що він знав про себе, починає руйнуватися.

Алекс похитав головою, його губи стиснулися у тонку лінію.
— Це все просто співпадіння.

Кожне слово Люцифера розкривало перед ним його минуле, і здавалось, що повітря саме тремтить від відкриття правди.

— Кожні двадцять сім віків народжується Безкрилий Ангел, — продовжив Люцифер. — Двадцять сім — число, що переслідує всіх вас. Ти народився 24 червня 1644 року. 2+4+6+1+6+4+4 = 27. Ти — двадцять сьомий, останній. Від тебе залежить майбутнє світу.

Алекс похитав головою, намагаючись відштовхнути від себе почуття власної значущості, але серце прискорилося, пульсуючи в грудях немов окремий живий орган, що волав до нього: "Ти — інший!"

— Ти носиш на лівій руці тонкий поріз, немов від опіку. На правій — червоний слід, немов від обручки. Ти завжди бачив у темряві краще за інших. Твій шрам через око дозволяє бачити мертвих. Серце б’ється з шаленою швидкістю 200 ударів за хвилину, руки постійно крижані, навіть вогонь не шкодить. У тобі злилися спогади всіх 26 попередніх Безкрилих. Саме тому ти пам'ятаєш усе, що колись бачив, чув або відчував. Це не дар, а тягар. Ще тобі постійно не щастить з особистим життям і на тебе не звертають увагу представниці прекрасної статі просто через те, що ти не  звичайна людина...
Є такий вислів, який так прямо це і описує: "Якщо людина чогось дуже сильно хоче, то вона це обов'язково отримає!"
Але це ж все відноситься до звичайних людей, а не до таких, як ми. І особисте життя не бажає бути твоїм союзником, — додав Люцифер.

Алекс відчув, як у його голові складаються шматочки пазлу.

Все, що раніше здавалося випадковістю, тепер мало невідворотний сенс.

У його внутрішньому світі прокидалися голоси, стародавні й чужі, що шепотіли, наставляли, попереджали.

— Згідно з Божим законом, кожен Безкрилий Ангел у віці 27 років проходить випробування Жнеця Смерті. Ти не зміг покінчити з собою, бо маєш пройти його. Лише тоді вирішиться, чи житимеш далі, чи загинеш.

Але найбільший удар чекав його наприкінці.

— І ще одна деталь, — додав Люцифер. — Твій сон. Той, що повторюється. Ти стоїш у темному підвалі, оточений людьми, з мечем у руках. Це не просто сон. Це пророцтво.

Алекс важко дихав, обмірковуючи почуте.

Все життя він боровся зі своїм прокляттям, вважаючи його низкою випадковостей, а тепер… тепер це все мало сенс.

У глибині розуму спливали сновидіння: темний підвал, люди навколо, меч у руках, тіні, що шепотіли його ім’я, крики, від яких стискалося серце.

Кожен сон повторювався, і тепер він відчував, що це не просто кошмар — це пророцтво.

Михаїл мовчки кивнув, підтверджуючи слова Люцифера.

Алекс відчув, як тиск випробування, немов гігантська тінь, опускається на плечі.