ГЛАВА 7. ЗА ДВІ ГОДИНИ ДО...

ГЛАВА 7. ЗА ДВІ ГОДИНИ ДО...

Отже, самогубство, яке хотів здійснити головний герой, не відбулося через втручання Нечистої Сили в образі Владики Пекла — Люцифера. Хто б міг подумати, правда?
Як всім відомо, грішні душі, а також ті, що вчиняють самогубства, потрапляють не до Раю, а до Пекла — на вічні муки без права на помилування і прощення гріхів. А якщо це зробить Безкрилий Ангел, то світ поглине темрява, і настане Апокаліпсис.
Будь-який інший Владика Пекла, на місці Люцифера, всіляко сприяв би самогубству Алекса і створив би всі умови для того, щоб душа Безкрилого Ангела навічно була замкнена у Пеклі. Але... Ліліт запечатала двері Пекла, де зараз була під замком Мія. Люцифер не бачив її цілий день.
З моменту їхнього останнього побачення і поцілунку минуло вже двадцять чотири години — ціла вічність. Ціла вічність з того моменту, як він вдихав до болю знайомий запах коханої, своєї Мії, своєї відьмочки...
Саме тому Люцифер і завадив Алексу покінчити з життям, з’явившись в останній момент, щоб переконати його у Долі та Пророцтві стосовно Безкрилого Ангела і порятунку світу.

    ЗА ДВІ ГОДИНИ ДО САМОГУБСТВА:

Повернемося до підвалу собору Нотр-Дам-де-Парі, де відбувалася розмова Люцифера, Аменадиїла і Михаїла.
— День Всіх Святих настане через тринадцять годин, — сказав Михаїл. — Нам потрібна допомога Ордену Гаргульї.
— А який зараз час? — запитав Люцифер. — І де ми зараз знаходимося? Адже резеденція Ордену Гаргульї є лише у...
— Ми зараз у Парижі, в підвалі Нотр-Дам-де-Парі, — перебив його Михаїл. — Любий братику, зараз 1671 рік.
— Рік розпуску... — прошепотів Аменадиїл, — славнозвісної елітної роти Чорних Мушкетерів.
— Тієї самої, — здивувався Люцифер, — яку в 1625-му створив я? Невже я стільки всього пропустив? Пів століття?
— Люцифере, — відповів йому архангел, — у процесі пошуку Безкрилого Ангела я тобі все детально розповім. І про Палаючий Меч також. Але зараз немає часу. Я йду збирати членів Ордену, а ти з Аменадиїлом спробуй відстежити місце перебування Безкрилого Ангела. Він десь тут, у Парижі. Через дві години зустрінемося у залі собору.
Стовп світла освітив підвал, і Михаїл зник.
— Пів століття... — пробурчав Люцифер. — Пів століття коту під хвіст. Варто було лише сісти на Трон у Пеклі...
— Це ще не всі новини, братику, — перебив його Аменадиїл. — Тобі ще багато чого треба дізнатися. А зараз ходімо на пошуки Безкрилого Ангела.
Архангел Михаїл мандрував старовинними коридорами, збираючи членів Ордену Гаргульї. Його вогняні крила світлились у темряві, а меч блакитного полум’я був готовий захистити від зла. У той час Люцифер і Аменадиїл залишалися в підвалі собору Нотр-Дам, плануючи, як знайти і зупинити Безкрилого Ангела.
Темна аура наповнювала простір, обіцяючи небезпеку та інтригу.
— Ми повинні знайти Безкрилого Ангела, — сказав Люцифер. — Це єдиний спосіб завершити наш план і відкрити Ворота Пекла.
— Так, — підтримав його Аменадиїл, — але як ми зможемо відшукати його слід?
— У нас є лише один шанс, — відповів Люцифер. — І дві години до появи Михаїла та членів Ордену Гаргульї.
Вони почали підніматися сходами з підвалу собору.
Тіні, що ковзали по готичних арках, здавалися живими, немов невидимими свідками їхньої розмови. У соборі панувала тиша, але в повітрі витала електрична напруга, як перед бурею.
— Він сховається, обов'язково сховається,-нарешті порушив тишу Люцифер, його голос звучав спокійно, але в ньому був той самий холодний розрахунок, який завжди супроводжує найвищих із небес, хоч він і став Падшим.-Він буде ховатися, щоб йому ніхто не завадив покінчити з життям. А якщо ми вчасно не знайдемо його вчасно, він покінчить із собою, а я навічно залишуся тут без Мії.
Аменадиїл, брат Люцифера, підняв погляд на нього. Його очі були темніші, глибші, в них не було ні сліду сумніву, а тільки твердий спокій.
— Ти переживаєш за ту чорну роту мушкетерів, куди входили твої улюблені створіння: Атос, Портос, Араміс і д'Артаньян?-запитав він.-Ти знаєш, що не можеш так просто відмовитися від тих, кого створив. Але так вже сталося, цього не виправити вже ніяк.

Після загадкової смерті кардинала Армана де Рішельє, вбивцю якого досі ніхто не може знайти, один за одним і теж містичним чином загинули і ці четверо.
Люцифер зупинився, погляд на його обличчі змінився, став ще більш суворим.
— Їх час минув. Вони повинні були залишитися там, де й повинні. Але я зробив помилку, через мене загинув кардинал, бо я бився з ним на дуелі за честь прекрасної леді Хлої. Чорна рота була розпущена після смерті кардинала королем Людовіком, на зло мені. Смерть улюбленця короля Рішельє запустила ланцюгову реакцію таких же загадкових і містичних смертей мушкетерів.
Аменадиїл не відповів одразу. Його думки були обтяжені, але він розумів, що для Люцифера це не лише питання сили, а питання свободи. А тепер після втечі Ліліт, усе змінилося. Уся структура, яку він створив, тепер була під загрозою.
Їхню розмову перервала поява першого Безкрилого Ангела-Азірафаель, він постав перед ними, немов зникнувши з самого повітря. Його постать була загадкова і непередбачувана.
Азірафаель з'явився перед ними у вигляді благородного ангела з мудрими очима та вишуканим білим вбранням.
— Люцифере, Аменадиїле,-почав було він-радий вас тут всіх бачити!
— Що тебе сюди привело?-Запитав його Люцифер-Ти ж не просто так з'явився в цей час і в цьому соборі?
— Я-відповів йому Азірафаель-маю свої канали зв'язку і за чутками дізнався про те, що Ліліт втекла з Пекла і що вона хоче смерті Безкрилому Ангелу, щоб втримати в своїх руках владу.
— Отакої,-сказав Аменадиїл-невже ти почав переживати за своє життя, Азірафаелю?
— Аменадиїле, -відповів йому Перший Безкрилий Ангел-з мене бере початок рід Безкрилих і кожні двадцять сім віків на світ з'вляється таке створіння. Існує пророцтво згідно якого цей Ангел може втримати в руках мій Палаючий Меч і врятувати, або знищити цей світ.
— І тобі ж,напевно, відомо де зараз цей Безкрилий Ангел?-Запитав Люцифер.
— Моя енергія і його-відповів Азірафаель-тісно пов'язані, я відчував його сьогодні, але зараз не можу точно сказати де він, бо його енергія зараз настільки слабка, що боюся він перебуває на тонкій межі між Життям і Смертю...
Азірафаель не встиг нічого договорити,так як його перервала поява Жнеця Смерті.
Жнець Смерті з'явився з темряви, його фігура облягла в чорний плащ, що хитався на вітрі. В одній руці тримав срібну косу, а в іншій-пісочний годинник, в якому нестримним потоком сипався пісок.
Капюшон прикривав його обличчя, але череп з запалими очима проглядав крізь темряву, надаючи йому загадковий і жахливий вигляд.
— Ваша мудрість і сила,-пролунав могильний голос Жнеця-Азірафаелю, не зможуть перешкодити природному порядку речей!
— Так можна ж переписати історію-втрутився Люцифер, Владика Пекла-і завадити цьому природному порядку!
— У вас залишається мало часу-промовив Жнець Смерті, його голос лунав як ехо з темних глибин-час надходить до завершення для Безкрилого Ангела. Його долю вже вирішено, як тільки впаде остання піщинка в цьому годиннику, (він підняв пісочний годинник в своїй руці над їхніми головами) то душа Безкрилого Ангела назавжди залишиться в світі духів без прощення його гріхів.
— Ми шукаємо і знайдемо шлях спасіння для душі Безкрилого Ангела,-відповів йому Аменадиїл-нехай ваша рука не буде поспішати щодо його Долі.
В соборі запала могильна тиша, в якій три постаті стояли напроти одна одній, вирішуючи долю Безкрилого Ангела у цьому загадковому танці світла і темряви.
Нарешті Жнець Смерті зловісно і безжально сказав:
— Це природний порядок речей. Навіть ангели не уникнуть своєї Долі. Поспішайте, якщо хочете цьому завадити, але час і доля ще нікому не підкорялися.
— Ми все одно щось придумаємо-відповів йому Аменадиїл-мені час трохи підкоряється і я можу зупинити його плин, якщо це буде потрібно!
— Ви не маєте багато часу,-холодно проговорив Жнець, його слова були такими ж важкими, як самі хвилини, що спливали з кожною піщинкою, які вони несли.-Безкрилий Ангел уже в дорозі.
Люцифер ступив вперед, його вираз обличчя став більш зосередженим, але й настороженим.
— І ви, звісно ж, знаєте куди він прямує і що збирається робити?-Запитав його Люцифер, його очі почали загорятися вогнем.

— Звісно знаю-відповів Жнець-все записано в цій книзі і він дістав з кишені плаща товсту чорну і дуже стару від часу книгу, яку повільно кістлявими пальцями почав гортати, сторінки почали зі скрипом перегортатися і на одній з них Жнець зупинився-Він буде на дзвіниці Сен-Жак,-промовив він, повільно водячи пальцем по рнаписаному рядку.-Ви повинні знайти його і зупинити до того,як він здійснить свій останній крок, якщо дійсно цього хочете і він той, про кого йдеться у Пророцтві.
Аменадиїл подивився на обох ангелів, і в його очах промайнув біль. Але він знав, що їхній шлях був визначений давно. І що б не сталося, вони повинні це зробити.
Азірафаель мовчки зник у тумані, залишаючи Люцифера і Аменадиїлом разом із Жнецем Смерті на сходах собору, де ще півгодини тому, усе виглядало як проста гра сил світла і темряви.
Слідом за Азірафаелем в чорному тумані, так само тихо, як і з'явився, розчинився Жнець Смерті.
— Залишаю вам цей пісочний годинник,-почули вони останні могильні слова Женця-пам'ятайте, як тільки впаде остання піщинка, ви вже нічого не зможете зупинити і змінити.
Він направився до вежі Сен-Жак за бессмертною душею Безкрилого Ангела.
— Вони всі не повинні дістатися до нього перші,-прошепотів Люцифер, майже не помітно кидаючи погляд на свого брата. Якщо він помре, ворота Пекла так і не відкриються. І тоді нічого не зупинить ту, що прийшла сюди з Пекла-Ліліт.
-А що буде, якщо ми не зупинимо його?-запитав його Аменадиїл,не одразу зустрічаючи погляд Люцифера.
-Ми обидва будемо винні в загибелі світу-відповів Люцифер.
Розмову було знову перервано свистом вітру і чиєюсь тінню, що маяріла за вікном, шукаючи щілину куди залетіти.
До собору через відчинене вікно хтось залетів на мітлі, цей хтось приземлився поруч з Люцифером і він впізнав її.
Це була вона, відьма Марі, яка колись звернулася за допомогою до Люцифера, щоб пережити все її минуле.
Люцифер допоміг їй і запросив до свого Ордену Гаргульї, який надає членам Ордену безсмертний захист життя від усього.
— Радий тебе тут бачити,-відповів Люцифер на приземлення відьми біля себе-як поживаєш?
— Мене прислав сюди Михаїл,-відповіла Марі Люциферу і по черзі обійнялася з обома Ангелами-стосовно Безкрилого Ангела, якого звуть Алекс.
— Ти вже й ім'я його знаєш?-Здивовано запитав її Люцифер-Невже ти з ним...
— Поки що ні, в цьому втіленні і в цьому житті ще ні,-перервала Владику Пекла відьма-але хочу і знаю як з ним познайомитися, хоч він більше не підпускає в своє оточення прекрасну стать. Коротше, довга історія, а зараз немає часу, ви ж вже знаєте де його шукати?
— Звісно знаємо, наша примхлива відьмочка,-відповів їй Аменадиїл-вирушай за нами до дзвіниці Сен-Жак.
Так ми поступово дійшли до того, як відьма, Владика Пекла і Аменадиїл знайшли і зупинили самогубство Безкрилого Ангела.


А зараз трішки відійдемо від цього дійства і опишемо як виглядала та сама відьма Марі, яка зараз летить слідом за Люцифером, Алексом і Аменадиїлом.

Марі була втіленням забороненої спокуси, магії, яка не лише приваблювала, а й затягувала у безодню, з якої неможливо вибратися.
Її волосся спадало чорним шовком, густими, блискучими хвилями, які вбирали світло, залишаючи по собі лише глибокі, темні відблиски. Воно мало легкий аромат чогось незбагненного-суміші дикого меду, спецій та ледь вловимого присмаку бурі, що насувається. Достатньо було однієї неуважної миті, одного поруху вітру, щоб цей запах проник у свідомість і залишився там назавжди.
Її очі були ще небезпечнішими-глибокі, як нічний океан, у якому губишся, забуваючи, хто ти є. Вони мерехтіли, змінюючи відтінки: то темні, майже чорні, то з відблисками бурштину, ніби всередині жила незгасна тліюча іскра. І коли вона дивилася-це було не просто поглядом, а вторгненням у саму душу.
А її голос… Голос Марі був окремим закляттям. Він линув оксамитовою хвилею, м'яким, теплим дотиком, що пробирав до кісток. В ньому вчувалася ніжність, але також грайливий виклик.
Вона могла говорити тихо, ледве чутно, і все одно люди завмирали, ловлячи кожне слово. Її сміх був небезпечним, як сам гріх-дзвінкий, мелодійний, але з тією хиткою нотою, що змушувала задуматися: а чи не приховано в ньому пастку?
Марі була загадкою, яку хотіли розгадати, і отрутою, яку бажали скуштувати. Її поява залишала після себе слід-не лише запахом чи враженням, а відчуттям, ніби світ навколо змінився, підлаштувавшись під її присутність.
Марі-чарівниця ночі, чий погляд обпікає холодним полум’ям. Її очі, глибокі, як чорнильні озера під місячним світлом, можуть прочитати найпотаємніші бажання душі. Світло торкається її шкіри, наче боязкий закоханий, ковзаючи м’якими відблисками, підкреслюючи ніжність і небезпечну привабливість її образу.
Довге волосся схоже на струмки темного меду, в якому заплуталися аромати нічних квітів. Вона рухається граційно, наче тінь, що грає зі світлом свічки. Її голос-оксамитовий шепіт, що зачаровує і змушує тремтіти від передчуття забороненого.
Марі не просто відьма-вона загадка, яку прагнуть розгадати, пастка, у яку хочуть потрапити. Її магія не в чарах, а в самій її присутності.
Вона може поцілунком запалити полум’я пристрасті або ж одним поглядом перетворити серце на лід.
Вона-пісня ночі, що вабить, змушує слідувати за собою в темряву, де межа між страхом і задоволенням зникає.
Марі-спокуслива загадка, яка балансує між світлом і тінню. Її голос-оксамитовий, глибокий, з легким шовковистим тембром, що змушує слова танути в повітрі, залишаючи після себе солодкий присмак небезпеки.
Коли вона говорить, здається, що кожен звук-це закляття,що пестить слух і зачаровує серце. Її сміх-ніжний, але в ньому чується прихована грайливість, натяк на те, що вона знає більше, ніж говорить.
Довге волосся схоже на шовковий водоспад, що вловлює світло і переливається теплими відтінками бронзи та міді. Часом воно здається живим-варто Марі нахилити голову, як пасма ковзають по її плечах, огортаючи її таємничим ореолом. У волоссі вплетена стрічка або невеличкий амулет, який мерехтить у сутінках, немов частинка чаклунства.
Але найбільш магнетична деталь-маленька родимка на щоці, що ледь помітно темніє на блідій шкірі, неначе відбиток зорі, що впала, зачарована її красою. Вона розташована так, що кожен, хто вдивляється в її обличчя, мимоволі затримує погляд, відчуваючи непереборне бажання торкнутися її, ніби це може розгадати таємницю Марі. Ця родимка-відмітка долі, знак того, що її поява у житті когось ніколи не буде зайвою, присутність Марі, як і її відсутність, буде сильно помітною у житті того, кого вона буде любити, особливо у житті Безкрилого Ангела Алекса, з яким їхня Доля тісно пов'язана крізь час і віки Вічним Коханням.

Неквапливо і повільно вона летіла позаду Магістра Ордену Люцифера, її волоссям грався вітер, а слід на безіменному пальці правої руки світився в темряві червоним світлом.

Ось на горизонті почали показуватися шпилі собору Нотр-Дам, де вже чекали їх члени Ордену Гаргульї і Михаїл їхньої появи, але найбільше появи живого і неушкодженого  Безкрилого Ангела-Алекса.