Глава четверта. Вісімнадцять відсотків

Глава четверта. Вісімнадцять відсотків

На той час народжуваність упала майже до нуля. Діти перетворилися на символ розкоші — заможні сім’ї заводили по троє й виставляли їхні фотографії в мережі, наче рідкісних породистих тварин. Звичайні люди відкладали батьківство до кращих часів.

Кращі часи постійно оновлювали дату виходу.

Офіційно існували уряди, парламенти й вибори. Фактично політики ухвалювали рішення, а корпоративні системи заздалегідь розраховували, які саме рішення вони ухвалять.

Одна компанія купила право показувати рекламу уві сні.

Я прокинувся з непереборним бажанням замовити піцу, хоча ніколи її не любив. Система назвала це природною потребою організму.

Між країнами почалася нова криза — через доступ до обчислювальної мережі та запаси металів для роботів. Армії привели в бойову готовність. Уряди рекомендували громадянам зберігати спокій і підготувати запас води на два тижні.

Окуляри почали продавати віртуальні укриття. За невелику плату користувач міг замінити зображення ракетного удару заспокійливим лісовим краєвидом. У базовому тарифі вибухи просто розмивалися.

Одного вечора я сидів на кухні й сортував сміття. У нас накопичилися упаковки семи різних типів, дві з яких застосунок не міг розпізнати без розширеної підписки.

У моїй голові в цей час працювала чужа система. Я відчував знайомий тиск за очима й легке поколювання в потилиці.

На стіні транслювалися новини. Ведучий розповідав про ймовірність великої війни. Поруч із його обличчям з’являлася реклама набору для екстреної евакуації.

Аня зайшла на кухню й поклала переді мною мої окуляри.

— Зніми їх.

— Тоді обчислення зупиняться.

— Саме так.

— Ми втратимо дохід.

— Можливо.

— Нам нічим буде платити за квартиру.

— Можливо.

— У тебе дивний план.

— Завтра ніхто не під’єднується до мережі.

Я всміхнувся.

— Хто це — ніхто?

— Люди.

— Дуже точна категорія.

Вона показала мені повідомлення. Його пересилали одне одному мільйони користувачів.

На один день зніміть окуляри. Не віддавайте дані. Не здавайте мозок. Не виконуйте завдань. Подивимося, що залишиться від системи без нас.

Я похитав головою.

— Нічого не зміниться.

— Тоді ми втратимо лише один день.

— І штраф за порушення договору.

— Ілле, вони вже забрали нашу роботу, дані, увагу й частину мозку. Що ще ти боїшся втратити?

Я хотів відповісти.

Але не знайшов відповідного слова.

Можливо, воно містилося в тих вісімнадцяти відсотках, які в цю мить були зайняті чимось прибутковішим.

Я зняв окуляри.