Розділ 70. Твоєї провини немає

Валерія та Злата вирушили у пожежну вежу, коли стемніло. У Лери була впевненість, що саме вночі сестра повинна побачити важливий епізод з минулого Ентоні. Кілька місяців тому він зустрічався з кимось у одній із кімнат вежі. Златі відкрився невеликий фрагмент їхньої зустрічі. Мабуть, недарма. Сестрі відкриваються лише найзначніші та найемоційніші події минулого. Проте обставини дозволили Златі побачити лише малу частину епізоду. Важливо було зуміти вловити видіння знову і додивитися до кінця. Вони обидві: і Лера, і Злата, були впевнені, що епізод підкаже, як допомогти стосункам Габі та Ентоні. На це видіння покладалася вся надія. Якщо дива не станеться, Габі зникне сьогодні рано-вранці, щойно розповість Ентоні те, що обіцяла.

Лера та Злата увійшли до вежі через центральний вхід. На щастя вони знали код від магічного замка. З собою вони прихопили ліхтарі, щоб не блукати у темряві. Їхньою ціллю була кімната з каміном. Саме там відбувалася зустріч Ентоні з якимось чоловіком, саме там Златі треба було роздивитися шари минулого, що проступають крізь сьогодення.

Кімната колись була житловою. У ній збереглися старовинні меблі та навіть елементи декору — якісь вази та статуетки. Все це було дуже доречно. Златі буде за що зачепитися, щоб викликати видіння. Складний у неї дар. Поки що їй не вдається ним керувати. Видіння виникають, коли їм заманеться, у несподіваний момент, але викликати їх спеціально у Злати не виходить. І хоч Філіп напоїв її чудодійним чаєм, який стимулює магію, але впевненості, що чай гарантовано допоможе, не було.

Лера здогадувалася, що якщо просто сісти на софу і чекати, коли Златі відкриється минуле, нічого не вийде. Потрібен якийсь поштовх. Тому, замість сидіння на дивані, вони з сестрою почали ходити по кімнаті і роздивлятися декор. Лера спонукала Злату брати до рук старовинні вази та статуетки, крутити їх, досліджувати тактильно.

Минуло близько години. Сестра старанно обійшла кожен метр, вивчила кожен предмет, але це не допомагало — минуле не хотіло показуватись.

— Лерочко, нічого не виходить, — засмучено видихнула Злата.

Нічого. Була у Валерії в запасі ще одна ідея — можливо, щоб простимулювати появу видінь, потрібні емоції. Лера зауважила, що часто минуле відкривається Златі, коли вона сильно схвильована чи налякана. Звісно, ​​спеціально лякати сестру не хотілося. Але була надія, що емоції необов'язково мають бути негативними. Можливо, згодиться сміх.

У хід пішли земні анекдоти. Про студентів та їхню здатність викрутитися з будь-якої ситуації. Слідом за анекдотами були описані найкумедніші земні інтернет-меми. Злата заливалася дзвіночком. Сестру не важко розсмішити. Вона дуже сонячна та весела. Однак сміх, хоч він, як відомо, продовжує життя, у справі стимуляції магії допомагати не хотів.

Коли у Лери закінчилися анекдоти, вони з сестрою таки сіли на софу, щоб розробити план подальших дій. Ніч не нескінченна. Треба було поспішати.

— А що як нам приглушити світло? — видала нову ідею Лера. — Може, яскраві вогники сьогодення заважають тобі роздивитися крізь них шари минулого?

Вони загасили ліхтарі. Тепер кімнату освітлювало лише слабке світло нічних світил, що ллється з вікна. За деякий час очі звикли до темряви, і Лера зі Златою знову почали ходити по кімнаті.

— Може, ще й штори закрити? — запропонувала Валерія.

І вони синхронно повернулися до вікна. У Лери мало серце з грудей не вистрибнуло. У віконному отворі вона побачила темний силует. Десь на краю свідомості промайнула думка: Злата теж злякається. З одного боку погано, а з іншого страх може стимулювати магію.

Але сестра й не подумала лякатися. Знову тихенько засміялася і радісно кинулась назустріч силуету, що зістрибнув з підвіконня до кімнати.

— Марчел!

І як вона його по одній тіні впізнала?

— Хіба можна матеріалізовуватись так несподівано? — докірливо запитала Лера. — Ти навіщо тут?

— Вам допомогти, — незворушно відповів він. — Ви довго не верталися. Я здогадався, що виникли проблеми. От і вирішив приєднатися, раптом стану в нагоді.

Виходить, Злата встигла Марчелові розповісти, навіщо вони з Лерою сюди пішли? Взагалі сестра вміє зберігати секрети, але це правило не стосується Марчела. З ним вона ділиться всім і, більше того, будь-яку вільну хвилину в його компанії проводить, хоч ти що з нею роби. При цьому незмінно заявляє: "Лерочко, я пам'ятаю, який він ловелас. У мене все під контролем".

— Звісно, ​​ти станеш в нагоді, — Злата потягла Марчела на середину кімнати.

А от Лера не була певна, що одногрупник чимось допоможе. Він же всю увагу Злати переключить на себе. Їй буде ще важче зосередитись.

— Ти як? — Марчел узяв Злату за руку і стурбовано зазирнув у очі.

Ну ось, що й потрібно було довести.

— Я пробую, вдивляюся, але нічого, крім сьогодення, не бачу, — засмучено розповіла Злата. — Ми вже тисячу способів перепробували. Предметні асоціації, сильні емоції. А ще ось, — зробила вона круговий рух руками, — у темряві сидимо — думаємо, раптом морок допоможе.

— А може, не темрява потрібна, а така ж освітленість, яка була під час епізоду, який ти хочеш побачити? — припустив Марчел. — Тобі ж невеликий фрагмент вже встиг відкритися минулого разу. Пам'ятаєш, чи горіло світло?

— Пам'ятаю! — пожвавішала Злата. — Світло не горіло. Кімната освітлювалася лише полум'ям каміна.

— Тоді розтопимо камін? — Марчел запитливо глянув на Леру.

Вона кивнула — вирішила вхопитися за цю ідею через брак кращої. Час невблаганно збігав. До ранку залишалося зовсім трохи.

Найцікавіше — у кімнаті знайшлося все необхідне, щоб розтопити камін. Мабуть, тут регулярно хтось буває. За кілька хвилин у кам'яному нутрі каміна вже весело потріскували дрова.

Взагалі-то, чудово Марчел придумав. Мерехтіння живого вогню, його постійно мінливі полум'яні візерунки і рух тіней, що породжується ним, будять уяву. Якщо довго вдивлятися, можна що хочеш роздивитись.