Розділ 65. Бездарність

У вбиральні нікого не було, крім Бланки, яка стояла біля туалетного столика спиною до дверей. Якась вона непослідовна. Розуміє ж, що розмови не уникнути. Навіщо було тікати від неминучого? Хоча у глибині душі Тереса розуміла мотиви її нелогічної поведінки. Напевно, Бланка відчуває сильну провину і намагається за будь-яку ціну відтягнути час — зібратися з силами для розмови. Тереса он теж не відразу Джозефу зізналася, що в його проблемах винна вона. Гаразд, Тереса не сильно тиснутиме на неї.

— Бланко, нам треба поговорити, — сказала вона спокійно, без натиску, і підійшла до відмінниці ближче.

І тут Тересу чекав сюрприз. Бланка розвернулася до неї обличчям і виявилася зовсім не Бланкою, а Лівоною з паралельної групи. А де тоді Бланка?

— Лівоно, ти часом не бачила ... — Тереса ще не закінчила фразу, як сюрпризи продовжилися.

Обличчя Лівони раптом розпливлося і перекосилося абсолютно неприродним чином. Посмішка поповзла кудись до вуха, ліве око спливло на чоло, праве, навпаки, опустилося на середину щоки. Все зрозуміло — це ілюзія. Причому абсолютно невміла. То ось яка у Бланки магія? Вміти створювати магічні ілюзії — рідкісний дар. У всій академії, крім відмінниці, лише один студент здатний на таке.

— Бланко, у тебе очі роз'їхалися, — посміхнулася Тереса. — Знімай ілюзію. Все одно я тебе впізнала.

Очі трохи вирівнялися, зате верхня губа стала перпендикулярно нижній. Так, Бланці ще вдосконалювати і вдосконалювати майстерність. До того ж вона не врахувала, що у жіночій вбиральні багато дзеркал. І всі вони відображали її справжнє обличчя.

— Подивися у дзеркало, — кивнула Тереса.

Бланка зрозуміла, що остаточно програла, і за мить ілюзія зникла — Тереса знову бачила перед собою відмінницю в її звичайному образі. Тільки вигляд у неї був розгублений. Вона притулилася спиною до стіни і опустила погляд.

— Чому ти приховуєш, що маєш ілюзійну магію? — першим вирвалося саме це запитання, хоча були й більш нагальні.

Тереса не могла зрозуміти, навіщо приховувати здібності, якими зазвичай пишаються. Уміння створювати ілюзії вважається одним із найзавидніших.

— Я не маю ілюзійної магії.

— Безглуздо заперечувати. Я ж щойно бачила. Нехай спроба не надто вдала, але впевнена, що до закінчення академії ти станеш профі.

— Я не маю ілюзійної магії, — знову повторила Бланка. Її губи скривилися в невеселій посмішці. — І жодної іншої. Я бездарність.

Стільки було гіркого сарказму в її словах, що у Тереси холодок пішов спиною. Не схоже, що Бланка говорить неправду. Але й на правду також не схоже. Тереса щойно на власні очі бачила спробу створити ілюзію. І навіть якщо самокритична Бланка не вважає цю слабеньку ілюзію за магію, то в неї є здібності до проклятійної магії. Бланка ж намагалася попередити Тересу про пристріт. Це ж було не просто так?

— Почекай, але ж у тебе має бути або дар передбачення, або дар проклятійниці. Інакше з чого ти взяла, що на мені пристріт?

Мало того, Джозеф вважає саме її причетною і до свого прокляття.

— У мене немає свого дару. Хіба ти ще не зрозуміла? — Бланка підняла на Тересу очі і гірко посміхнулася: — Я можу лише запозичити.

— У тебе наслідувальна магія? — здивувалася Тереса.

Це ще більш рідкісна здатність, ніж ілюзійна магія. Наслідувачі можуть ненадовго запозичити будь-який дар, якщо, звичайно, власник дару з ними добровільно поділиться. Але з іншого боку, самі вони не можуть нічого. Колись їх вважали недомагами. Тепер зрозуміло чому Бланка приховувала свій дар.

Відмінниця почала говорити швидко і плутано. Наче їй давно вже хотілося з кимось поділитися, але вона не могла. І якщо вже її все одно розкрили, то втрачати їй нічого.

— Я поки що не вмію це контролювати. Досвідчений маг ніколи просто так не дасть запозичити свою магію. Мені з ними простіше. Але студенти… У мене це виходить мимоволі. Мені буває достатньо зустрітися з магом-початківцем, провести з ним деякий час, тісно спілкуючись, і я запозичую частину його магії. Ненадовго, на кілька хвилин, може, годину. Ти уявляєш як це?! Я можу раптом стати проклятійницею чи провидицею, менталістом чи погодником, а то й у Лери запозичити її хуліганську вибухову магію. Але ж я не вмію всім цим керувати. Ви живете кожен зі своїм даром від народження. Поступово навчаєтеся його контролювати. А як мені бути?

Тепер Тереса зрозуміла, чому Бланка була такою нелюдимою. Чому ні з ким не сходилася близько. Це справді страшно — запозичити незнайомий дар, хай навіть ненадовго, але він все одно може встигнути викинути несподіваний фортель.

— Тобі треба постаратися навчитися працювати з основними видами магії, — порадила Тереса.

Порадила і відразу зрозуміла, наскільки важко буде втілити таку пораду. Бланка, звичайно, і без Тереси до цього дійшла. Не дарма вона кругла відмінниця — намагається досконало освоїти все, чому вчать в академії. Але цього замало. Потрібні ж як загальні знання, так і специфічні з кожного виду магії.

— Ти не думай, я не сиджу склавши руки. Я беру уроки у найкращих спеціалістів князівства. Вони, звісно, ​​неохоче йдуть назустріч. Хто я для них така? Недомаг. Але я виявляю наполегливість. Наприклад, зараз ходжу на заняття до Корнелії та Валенсії. Вони погодилися навчити мене своїм вмінням. Але вимагають послуг у відповідь. Корнелія ще нічого. Просто просить приносити їй пряжу — вона любить в'язати. А ось Валенсія… Вона веліла стежити за тобою та за дьєром Джозефом. Я не дурна, здогадалася, для чого їй це потрібно. На чиєсь замовлення вона навела на когось із вас любовний пристріт і хоче переконатися, що все йде за планом. Спочатку я думала, що прокляття на проректорі, але потім зрозуміла, що на тобі.

Ось це вже дивно. Насправді ж все навпаки.

— І як ти це зрозуміла?

— Як-як? У тебе щоразу очі спалахують, коли ти про проректора говориш. Та й чи не тому ти так відчайдушно намагалася потрапити до нього в асистенти, що тебе до нього вабить? Хоча після того, що я сьогодні побачила, вже й не знаю. Може, пристріт на вас обох?.. Тересо, — раптом Бланка вчепилася в її руку. — Я ж тебе попереджала. Я не хотіла, щоб з тобою трапилося щось погане.