Розділ 54. Ходімо

Габі таки знайшла обручку — той артефакт, заради якого вона сюди повернулася. Вона справді знайшлася у пожежній вежі в кімнаті з каміном. Закотилася в щілину між половицями і пролежала недоторканою три місяці. Як добре, що вона повернулася до своєї власниці. Синій сапфір — камінь здоров'я, оберіг. Це родовий артефакт, його належить передати первістку. Щойно Габі зрозуміла, що чекає дитину, поставила ціль — за всяку ціну знайти втрачений артефакт.

Вагітність у неї протікала легко. У неї не було запаморочення та слабкості. З нею не траплялися напади нудоти, які часом переслідують вагітних на ранніх термінах. Інцидент з медом — єдиний, коли її різко почало нудити. Але він не рахується. Вона не любила мед з дитинства, а тепер, виявляється, зовсім терпіти не може.

Кажуть, вагітність різко змінює жінок, але Габі довго не помічала жодних особливих змін. Лише дар став слабшим. Вочевидь, організм вирішив усі сили зосередити на маленькому диві, що розвивається всередині, а Габі поки що і без магії обійдеться.

Спочатку дар ще працював — вона навіть змогла побачити ментальний образ малюка. Дар Габі — бачити ментальні образи людей, помічати в них вади та дисгармонію. Ментальний образ може підказати, що з людиною щось негаразд, чи має вона незакриту проблему, яка гнітить, і ще багато чого. У малюка, на щастя, все було гармонійно. Серце наповнювалося радістю, що він ментально цілком здоровий.

Габі знала, що матиме хлопчика. Вона вже й ім'я для нього обрала —  Єжи. Недарма. Коли вона втекла з дому, щоб сховатися від Ентоні, їй довелося жити в Дастонському притулку кілька тижнів. Там вона багато спілкувалася з двома братами-сиротами. Їх неможливо було не полюбити всім серцем. Милі хлопчаки. Її зворушило, як молодший дбає про старшого, вважає себе відповідальним за нього. Вона захопилася ними настільки, що вирішила своє маля назвати тим самим ім'ям, яке носить молодший з братів — Єжи.

Коли Габі знайшла спосіб сховатися від батьків і Ентоні ще надійніше — в іншому світі, настав час прощатися з братами. Перед тим, як покинути притулок, вона подарувала їм свій медальйон — орієнтир рідного краю. Потужний артефакт. Він кращий за компас, показує дорогу додому. Тільки навіщо він Габі в іншому світі? А ось братам медальйон знадобиться. Але не як орієнтир. У старшого з братів, Томаса, дуже сильний дар артефактора. Він розповідав, що вміє змінювати властивості артефактів. Габі знала: після того, як з її медальйоном попрацює Томас, той стане чимось надзвичайним.

Цікаві викрутаси виписує доля. Минув час, і новим власником медальйону став Ентоні. Чомусь Габі здалося дуже важливим побачити свій артефакт, перероблений Томасом. Настільки важливим, що вона погодилася на ще одну зустріч з Ентоні, хоч і розуміла, що кожна нова зустріч збільшує ризик впізнання.

Страхи виявилися не марними. Ентоні її впізнав. Як так вийшло? Адже магічний грим до невпізнання змінив обличчя. За манерами? За жестами? За статурою? Напевно, Габі теж впізнала б Ентоні, якби він був у магічному гримі. Їй підказали б тисячі дрібних деталей, які міцно врізалися на пам’ять.

Впізнав... І що тепер робити? Габі пообіцяла йому ще одну зустріч. Не могла не пообіцяти — він так відчайдушно просив і так несамовито вимагав. Зараз вона докоряла собі, що піддалася. Адже їм дійсно краще не бачитися. Але Габі зробить обіцяне — прийде до нього та розповість усю правду. Тільки їй треба підготуватись. Габі не знала, як Ентоні відреагує на її слова. Важливо, щоб вона мала можливість відразу ж після розмови безслідно зникнути. Це врятує її маленького Єжи.

Несподіваний стукіт у вікно змусив стрепенутися. Виявляється, Габі задрімала в кріслі, заколисана власними думками.

Знову стукіт. Вона зістрибнула на підлогу і, кутаючись у плед, попрямувала до вікна. Здогадувалася, хто подає їй знак — Вілзорт. Лише він знав, що вона тут.

І точно — під вікном стояв її найкращий друг. Хтось вважає, що хлопець та дівчина не можуть бути друзями. Між ними або іскри потягу, або порожнеча. Яка дурість! Вони з Вілзортом були яскравим доказом протилежного. Вони довіряли одне одному, вони допомагали одне одному, вони неодноразово виручали одне одного і любили одне одного, але як брат і сестра. Вілзорт замінив Габі цілу сім'ю. Він один подарував їй більше тепла, ніж обоє батьків. Вони не розуміли і не сприймали її. Насильно віддати заміж — ось у чому бачили найвищий ступінь прояву турботи. Колись вона їх пробачить, але поки що вирішила будувати своє життя самостійно. І в неї виходило. Там, у іншому світі, вона знайшла і прихисток, і друзів, і перспективи.

— Габі, відчиняй, — махав їй Вілзорт.

Він був не один — із золотокудрою дівчиною. Габі одразу здогадалася, що то його сестра Злата. Він багато про неї розповідав.

Габі відчинила вікно за допомогою магічного коду. У пожежній вежі навіть вікна зачинені на магічний замок, щоб студенти сюди не лазили.

Вілзорт підхопив сестру за талію та підсадив на підвіконня. Вона розсміялася дзвіночком — яка приємна дівчина —  і спритно зістрибнула в кімнату. Наступним скористався вікном, як дверима, Вілзорт. Він кремезний — два метри, і сильний. Йому без проблем вдалося підтягтися, вчепившись у підвіконня.

— Злата, — представив він сестру, як опинився в кімнаті. — А це Габі, — назвав справжнє ім'я.

У погляді Вілзорта читалося: мовляв, не хвилюйся, що я все розповів сестрі. Вона надійна.

Габі усміхнулася, показуючи, що все гаразд. Вона довіряла сестрі друга, як йому самому. Та й не було вже особливого сенсу ховатися за вигаданим ім'ям і несправжнім образом — Ентоні її впізнав. Вона так і так збиралася найближчим часом розлучитися з гримом.

— Габі, — Злата кинулася обійматися. — Мені Вілзорт стільки про тебе розповідав!

Ось такою Габі її й уявляла — безпосередньою та легкою у спілкуванні.

— А ми за тобою, — пояснив Вілзорт причину їхнього візиту, доки дівчата обіймалися. — Тут стало холодно. Я домовився, щоб ти пожила у гуртожитку.