Розділ 45. Повернутися в вихідну точку

Коли Джозеф повернувся в реальність після сеансу Стець-Йемського, він побачив проклятійника, що схвильовано ходив туди-сюди по кімнаті.

— У мене невтішні новини, — приголомшив він.

— Не вдалося зняти пристріт? — запідозрив недобре Джозеф. Еге ж, а він-то сподівався, що сьогодні настане кінець його мукам. — Потрібен ще один сеанс?

— Гірше, — Остен продовжував міряти кімнату кроками.

— Два сеанси?

— Ще гірше.

— П'ять?

— Справа не в кількості. Бачиш, друже, ми пішли хибним шляхом.

— Що ти маєш на увазі?

Джозефа насторожила сильна схвильованість Остена. Проклятійника вважали людиною дуже спокійною і навіть флегматичною. Що ж могло привести його в таке сум'яття?

— Я помилився. Зрозумів це під час сеансу. Дим від трави йшов не так, як мав би йти, — Стець-Йемський перестав крокувати по кімнаті і примостився за свій робочий стіл. Тепер його метання зосередилися на переставлянні з місця на місце склянок з різноманітними рідинами. — У нашій роботі трапляються помилки. Як говорив Антоніо Антонетті, і на мудрім проклятійнику дідько на Лису гору їздить. Але мені ще ніколи не доводилося так сильно помилятися. У тебе пристріт не на кар'єру, мова про амурні справи.

— А що я тобі казав? Я ж це одразу відчув. Але що саме? Приворот? Відворот? Вінець безшлюбності? Любовна нестримність?

Джозеф поставив би на останнє. Чому щоразу, коли він відключається, його переслідують пікантні картини?

— Ні. Тут щось інше. Хитріше. Знаєш, чому так складно розпізнати твоє прокляття? Чому я помилився і досі не всі деталі мені зрозумілі?

Звідки ж Джозефу це знати?

— Чому?

— Підозрюю, що тут працювала людина з унікальним даром. Мені здається, це справа рук Валенсії.

Валенсія. Джозеф чув про неї. Яких тільки пліток про неї не ходить. Норовлива, не дотримується жодних правил. Найсильніша проклятійниця у князівстві.

— Підступна жінка, — хмикнув Остен з відтінком захоплення.

Він уже взяв себе в руки, перестав нервувати — змішував рідини в склянках досить холоднокровно.

— У її характері мстити кожному, хто спробує перейти їй дорогу, знявши пристріт, який вона навела, — тепер у голосі Стець-Йемського чулося вже не лише захоплення, а й азарт.

Схоже, його не лякало, що допомагаючи Джозефу, він ставить себе під удар. Навпаки, очі Остена горіли. Куди подівся флегматик?

— Вас із нею щось пов'язує? — здогадався Джозеф.

— Не важливо, друже. Вважаю своїм обов’язком і ділом честі допомогти моєму колезі, нехай у результаті і стану предметом її помсти.

Сказано було так, ніби в глибині душі Остен мріє випробувати на собі пристріт від знаменитої проклятійниці. Професійний інтерес чи тут щось інше? У будь-якому разі Джозефу пощастило з проклятійником. Хто б ще не побоявся перейти Валенсії дорогу?

— З огляду на невідомий характер пристріту, лікування доведеться застосувати агресивніше, — Остен піднявся з-за столу, збовтуючи в колбі рідину. — Амурне прокляття має одне вразливе місце — битимемо по ньому.

Він підійшов до Джозефа і сів поруч.

— Треба повернутись у вихідну точку і випити протипроклятійну сироватку, — Остен багатозначно вказав на колбу. — У такий спосіб можна зняти абсолютно будь-який пристріт.

Джозеф зрозумів, що синювата рідина — це і є протиотрута. Мабуть, щось дуже неприємне на смак, а може, й побічні ефекти має. Інакше чому Стець-Ємський назвав лікування агресивним? Але яким би гидотним на смак не було зілля, Джозеф готовий був проковтнути його хоч зараз. Проте мучило передчуття, що не все так просто. Бо Остен згадував ще й якусь вихідну точку. Ось з приводу неї, цієї точки, він і дав коротку теоретичну довідку.

— Є три основні етапи розвитку пристріту: насилання, ініціація та визрівання. Наслати могли кількома способами. Поки не вдаватимемося в подробиці якими. Досвідчена проклятійниця може зробити це одним поглядом. Або працюючи з біологічним матеріалом, наприклад, волоссям. Та взагалі їй може вистачити навіть будь-якої твоєї речі. У нашому випадку це не має значення. З моменту наведення прокляття з'являється мітка. Вона може турбувати, але поки що не сильно. Перейдемо до наступного етапу — ініціації. Щоб запустити процес дозрівання пристріту, має щось статися. Це завжди якийсь несподіваний, іноді навіть кричущий випадок. Згадай усе, що могло стати подібним моментом і співстав це з тим, коли ти помітив якісь незвичні відчуття в області мітки. Так ти і вирахуєш ту мить, яка спровокувала ініціацію пристріту. Пригадуєш щось?

Несподіваних і кричущих моментів останнім часом було у Джозефа хоч греблю гати. От як з'явився в академії, так його життя і почало складатися з суцільних несподіванок і кричущостей. Взяти хоча б його пробудження того пам'ятного першого дня в академії. Тереса, чайник із крижаною водою, відкинута ковдра.

— По обличчю твоєму бачу, що згадав, — усміхнувся Остен. — Потрібно повернутися в те саме місце і в ті самі обставини і випити протипроклятійну сироватку. От і все. Пристріт як рукою зніме, — він простягнув Джозефу колбу із зіллям.

— Повернутися в те ж місце — не проблема. Але що означає в ті ж обставини? — насторожився Джозеф.

— Обставини повинні бути такими ж кричущими, як і того разу, коли відбулася ініціація. Лише в такому разі протипроклятійна сироватка подіє.

Тобто Тереса, чайник із крижаною водою та відкинута ковдра??? Дідько! Джозефа трохи перекосило. І нервовий сміх душив, і тягнуло лаятись страшними словами. Остен пропонує, щоб Джозеф переконав дівчисько полити його з чайника?

— Я попереджав, що лікування агресивне, — співчутливо поплескав його по плечу Стець-Йемський.

Тереса рішуче крокувала коридором гуртожитку до кімнати підвищеного комфорту. В її руці виблискувала металевими полірованими боками улюблена зброя — чайник із крижаною водою, призначений для Вілзорта. Той сам попросив учора підняти його на заняття за всяку ціну. Він мужньо погодився на будь-які тортури, аби не проспати першу лекцію. Справа в тому, що першу лекцію читає ректор. І якщо Вілзорт увійде в аудиторію хоч на секунду пізніше сигналу баштового дзвона, то поливання крижаною водою з чайника здасться йому квіточками в порівнянні з тими тортурами, які влаштує йому ректор.