Розділ 41. Помста — річ солодка

Джозеф та… Джозеф.

Тоцький та… Гоцький.

Тереса переводила погляд з одного на іншого. Різниця в одну букву, але зовні вони помітно відрізнялися. Обидва високі та привабливі, але чарівність Чорнобурого була з каверзою, ніби лису щось потрібно від Тереси, от і посміхається. А Тоцький на противагу йому був прямолінійно грізний і похмуро гарний. Жодної там посмішки. І поглядав на Тересу, прямо скажемо, дивно. Наче він дуже не в захваті від її сукні, ніби вона, порушуючи статут академії, прийшла на заняття не в академічній уніформі. А вони, між іншим, нині не в академії.

Але цікаво, як його занесло сюди? Тереса найменше очікувала побачити в гостях у Гоцького Тоцького. Хоча чому дивуватися? Схоже, вони друзі. А друзі у вихідні їздять один до одного поговорити там або зіграти партію в шахи.

— Дозволь представити тобі моїх гостей. Дьєр Патрицій та його дочка Тереса, моя наречена, — проголосив Гоцький.

Погляд Джозефа ще більше поважчав. Тепер він дивився на Тересу так, ніби вона його щойно з чайника крижаною водою облила. А було це вже, між іншим, давно, можна і забути.

— Не знав, що ти заручений, — сказав він Гоцькому нарочито беземоційно.

— Ще не заручений. Але справа за малим. Залишилося скласти договір та узгодити деталі.

О, дьєре лисе, на вас чекає велике розчарування. Жодного договору не буде. Тереса вже постарається, щоб папери були складені так, щоб він сам розхотів під ними підписуватися. Звичайно, можна було б зірвати заручини й іншим способом — просто влаштувати скандал. Але Тереса надавала перевагу більш витонченим методам досягнення мети. До того ж, які заручини? Ще не справдилося пророцтво Корнелії. Тереса ще не бачила Джозефа без нічого. І хіба може порядна дівчина давати згоду одному, коли знає, що матиме дуже інтимну зустріч з іншим?

— З такими речами, як заручини, не поспішають, — сказав Тоцький.

Повчально так видав. Категорично.

— Цілком згоден, — з усмішкою погодився Чорнобурий. — Саме тому й вирішив запросити дьєра Патриція і лерру Тересу у тижневе турне курортними містечками Південного князівства, — він перевів погляд на Тересу: — Це той сюрприз, про який я обіцяв розповісти. У нас буде можливість обговорити всі деталі без поспіху в невимушеній обстановці.

Он як! Несподівано. Ціле тижневе турне. Та в дьєра лиса все було продумано заздалегідь. Спочатку Тереса вважала, що сватання — виключно батькова ініціатива. Але що далі, то більше, вона переконувалася у протилежному. Схоже, Гоцький зацікавлений у заручинах не менше. Але в чому його інтерес? Навіщо йому Тереса? Напевно, охочих стати його нареченою і без неї хоч греблю гати. Щось тут не чисто. У Тереси були певні підозри, що він запропонує їй якусь угоду. Може, йому для чогось потрібна на якийсь час наречена і, відповідно, фіктивні заручини? Принаймні, у тій книзі, яку давала почитати Моніка перед ментальною перевіркою, був такий сюжетний хід: заможний молодик запропонував не дуже заможній молодій дівчині зображати наречених, щоб родичі залишили його на якийсь час у спокої зі своїми спробами одружити.

— Як тобі моя ідея, люба Тересо? — Гоцький легенько стиснув її руку.

— Погана ідея, — встряв Тоцький.

Причому встряв не лише в розмову, а й якимось чином опинився між Тересою та Гоцьким.

— Чому ж? — здивувався Чорнобурий. — Повітря південних курортів цілюще і сприятливо позначається на здоров'ї.

— Мені рекомендовано морське повітря, — надихнувся батько.

— Чудово, — Тоцький кивнув батькові і знову перевів погляд на Гоцького. — От і їдьте з дьєром Патрицієм, а Тереса не може цілий тиждень бути відсутня в академії і пропускати заняття.

Його слова прозвучали вимогливо і обурено, і весь вигляд його був суворо-проректорський, начебто успішність, відвідуваність і дисципліна — для нього абсолютно безкомпромісні речі, і зазіхання на ці святі для проректорського серця поняття — найтяжчий злочин.

— Думаю, зможу домовитись із керівництвом, — Гоцький знову посміхався. Але вже не мило, а трохи войовничо, намагаючись протистояти несподіваному натиску.

— З керівництвом можливо, але я буду проти, — безапеляційно заявив Тоцький.

— Вона нажене пропущений матеріал, Тереса винятково здібна, — не здавався Чорнобурий.

Простір між чоловіками почав електризуватися.

— Не сумніваюся у її здібностях. І саме тому не можу відпустити. Моя асистентка потрібна мені на кафедрі. Мені ніким її замінити.

Асистентка? Тереса вухам своїм не повірила. Тобто її прийнято на посаду? Отак ні сіло ні впало? А як же місяць випробувального терміну? Як же непосильні завдання та гонитва на виживання, яку дехто готував претендентам?

Чорнобурий на мить спантеличено завмер. Шукав, що можна заперечити. Пускати в хід свою лисячу магічну чарівність було марно — на Тоцького вона не подіє, він менталіст. До того ж "моя асистентка" прозвучало так владно, що здавалося, більших прав на Тересу ніхто тут не має: ні батько, ні за п'ять хвилин наречений.

— Вечерю подано, — розрядив атмосферу лакей, що з'явився у вітальні.

У маленькій потаємній кімнаті старого замку Розен-де-Кришталь господар знову приймав Валенсію. Вона прийшла за останньою винагородою.

— Ось, — він простягнув їй браслет. — Заплямований, як ти й просила.

— Ти впевнений, що браслет достатньо опорочений?

— Звичайно, абсолютно впевнений, — запевнив господар.

Сам він не міг дозволити собі жодного позашлюбного зв'язку. Але довірив осквернення надійним людям.

Валенсія покрутила браслет у руках і надягла на зап'ястя, де побрязкувала дюжина інших.

— Тепер ми квити, — усміхнулася вона господареві.

Посмішка у Валенсії така принадна, така фатальна, така хижа, що здається, вона однією цією посмішкою може наврочити. Проклятійною магією в неї просякнуте все.

— Покличеш, коли треба буде зняти пристріт, — підморгнула вона. — Помста — річ солодка, але надто довго жертву не муч. Довго він не витримає.