4.

-Але це нечувано, шановний суд! – заявив представник відповідача.

Не найкраща аргументація, подумав Вікентій, що сидів за столом навпроти у залі судових засідань. Розглядалася апеляція на ухвалу суду першої інстанції про арешт майна. Довго ж довелося апеляційному суду призначати засідання… У даному випадку це було клієнтам Вікентія на руку. Один з трьох суддів, мабуть, погоджувався із його точкою зору, бо спитав:

-Чому?

-Ну як це, ваша честь? По-перше, позов абсолютно необґрунтований. Ані з точки зору підстав, оскільки неправомірних дій мого клієнта не встановлено. Так само незрозуміло, звідкіля взялася ця сума, не підйомна для звичайних людей. Майже двадцять мільйонів гривень! Невже позивач, дійсно, розраховує її отримати..? – Вікентій подумав, що питання колеги, насправді, риторичне. – До того ж, у діях, про які йдеться у позовній заяві, брали участь сотні людей, а позов пред’явлений лише до трьох! Тому вважаю, що ця ухвала підлягає скасуванню.

Судді поставили ще кілька питань, а потом головуюча звернулася до Вікентія:

-А що скаже представник позивача?

Той підвівся зі стільця  та подумав, що маски, які усі зараз носять, насправді, дають ще деяку перевагу, окрім захисту від вірусу. Наприклад, якщо тобі важко не розреготатися від слів опонента, це простіше приховати, розігруючи серйозність.

-Шановний суд, я не погоджуюся із аргументами, якщо їх можна так назвати, представника відповідача. – Він знав, що його оксамитовий, добре поставлений баритон додатково діє на суддів, додає переконливості. Особливо у поєднанні із вивіреними інтонаціями. – Свою правову позицію ми виклали у відзиві на апеляцію, тому зупинюся коротко на основних моментах. – Відзив цей, треба сказати, налічував більш ніж десять сторінок, із посиланнями на позиції Верховного Суду. - По-перше, стосовно обґрунтованості позову. Взагалі, це питання не може розглядатися  у цьому суді, як і рішення апеляційного суду за апеляцією на ухвалу про арешт майна і не може наперед визначати, чи є обґрунтованим позов. Це завдання суду, який розглядає справу по суті. Незважаючи на це, я заперечу моєму шановному опоненту й у цій частині. Зокрема, орган досудового слідства встановив основні факти. Що вважає необґрунтованим шановний колега? Те, що його клієнт, поряд з іншими особами, брав участь у незаконних діях щодо майна товариства-позивача? Що майно у результаті було пошкоджено, а будівництво тривалий час простоювало, що призвело до додаткових збитків? Але ці факти встановлені та підтверджені доказами, у тому числі й висновком судово-економічної та бухгалтерської експертиз. Слідчий кримінальне провадження закрив, вважаючи, як це часто буває, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини. Закриття кримінального провадження не виключає наявності делікту.[1] От ми й звернулися до суду у порядку цивільного судочинства. Чи шановний колега буде заперечувати те, що, насправді, усі дозвільні документи на будівництво були у наявності в позивача? Так це теж встановлено досудовим слідством. Стосовно того, що у відповідних подіях брали участь багато людей, - це, дійсно, так. Але не означає обґрунтованості позову. Відповідальність осіб, які спільно заподіяли шкоду, є солідарною, а тому позивач вправі обирати, до кого заявити позов. – Вікентій посміхнувся, під маскою цього не було помітно, але було чутно по інтонації. – Якщо позов буде задоволено, вони, ці ватажки, зможуть оголосити збір коштів, для виконання рішення суду. У такому випадку ми подивимось, яка, насправді, солідарність у їхньому середовищі, - як цих професійних «активістів», так і тих, кого вони повели за собою, та чиї права, наче б то, захищали. Але, знов-таки, про це зарано зараз говорити. Той факт, що, як вважає представник відповідача, сума, яку вимагає стягнути позивач, є «непідйомною» для фізичної особи, і те, що його клієнт не може розпоряджатися власними коштами та майном, не може користуватися автотранспортом…  По-перше, знов-таки, це не відноситься до предмету розгляду цього суду. Розмір спричиненої шкоди – питання того суду, який розглядає справу по суті. Ми не можемо тут наперед визначати його рішення. З іншого боку, не можу не зауважити, що відповідачі, свідомо чинячи спротив законній господарській діяльності позивача, - та, до того ж, заважаючи інвесторам отримати свої квартири, - знали, на що йшли, розуміли, яку шкоду спричинюють, та бізнес якого масштабу намагаються зупинити. Нарешті, рахунки, які арештовано, не є пенсійними або зарплатними. Так само й транспортні засоби є власністю відповідача. Судом першої інстанції не допущено жодних процесуальних порушень, а тому ухвала підлягає залишенню у силі.

Судді поставили кілька питань і йому, а потім пішли до нарадчої кімнати. Двері, які вели до неї, швидко знову відчинилися, судді з’явилися у залі, та головуюча зачитала рішення, поки що коротке, - мотивування буде викладено пізніше. Апеляційний суд змінив ухвалу лише у єдиній частині: п’ять належних відповідачеві автомобілів дозволив експлуатувати, хоча їх усе ще не можна було продати. Цього слід було очікувати, але не усе було так райдужно для ватажка «активістів», які виступали проти забудови, не давали вести роботи, навіть зламали паркан та пошкодили техніку. По-перше, усі п’ять машин вже більш, ніж два місяці стояли на штрафмайданчику, куди їх, зі ухвалою суду, вилучила поліція. Увесь цей час вони не приносили прибутку власникові, який, - крім того, що був «активістом», - займався тим, що здавав авто у оренду водіям під таксі. По-друге, коли машини будуть звідти забирати, фірма – власник штрафмайданчика забажає чималої оплати за зберігання. Законних підстав для цього у випадку такого вилучення авто поліцією не було, але мало кому вдавалося забрати авто безкоштовно. До того ж, під арештом залишалися усі кошти у банку, квартира та дача.