Я стояла на балконі і слухала ніч.
Сила в мені була стабільною.
І саме тому я відчула це.
Ледь помітні імпульси.
Не від істот.
Від людей.
Маленькі. Неконтрольовані. Спонтанні.
— Вони не створили штучний вузол, — прошепотіла я.
— Що тоді? — спитав Маркус.
Я повернулася до нього.
— Вони розбудили те, що завжди було латентним.
— У людях?
Я кивнула.
— Первинна сила — не тільки моя.
Тиша стала важкою.
— Це означає… — почав він.
— Що я більше не єдина.
І вперше в моєму житті це не звучало як загроза.
Це звучало як початок.
Ось поворот:
Первинна сила починає проявлятися у звичайних людях.
Не як магія.
Як потенціал.
Тепер питання не в контролі.
А в еволюції.