Без умов

РОЗДІЛ 60 Маркус

Ми тестували це без камер. Без Вольфа. Без міста.

Вона викликала мінімальний імпульс — не зцілення, а легке втручання в структуру повітря.

Я стояв навпроти.

— Я входжу в фазу, — сказала вона.

Її дихання змінилося. Погляд став важчим. Сила стихла.

І замість того, щоб намагатися “прикрити”, я просто залишився.

— Дивись на мене, — сказав я.

Вона дивилася.

— Не тримайся за силу. Тримайся за точку.

Вона повільно видихнула.

І цього разу провалу не було.

Не різкого падіння.

Перехід був м’якшим.

Вона залишалася в людській фазі — але не вразливою.

— Ти відчуваєш різницю? — спитав я.

Вона кивнула.

— Це не слабкість, — сказала вона тихо. — Це інший стан.

— Саме так.

Вона підійшла ближче.

— Якщо це спрацює, вони не зможуть використати мої витрати проти мене.

— А якщо не спрацює?

Вона подивилася прямо в очі.

— Тоді ми вигадаємо ще щось.

Я усміхнувся.

— Ось це і є система.

Це тільки початок перебудови.

Подобається

Відредаговано: 18.03.2026