Без умов

РОЗДІЛ 53 Маркус

Перший зсув був ледь помітним.

Не в новинах.

У коментарях.

Учора під кожним відео були однакові формулювання:

“Потрібна підзвітність.”

“Ніхто не має права вирішувати за нас.”

Сьогодні з’явилися інші.

“А хто дав сигнал?”

“Чому система відкрилася одночасно?”

“Чому кажуть, що скажені діяли координовано?”

Люди почали ставити питання не лише до неї.

А до нього.

Я сидів за столом у своєму кабінеті й дивився на карту міста.

Протестів не стало менше.

Але вони змінили тон.

— Він втрачає контроль над наративом, — сказав Оскар.

— Ні, — відповів я. — Він втрачає монополію.

Телефон задзвонив.

Номер невідомий.

— Ви були там? — спитав жіночий голос без представлення.

— Так.

— Вони… — пауза. — Вони сказали, що істоти рухалися по командах. Це правда?

Я не відповів одразу.

— Ви хочете почути правду чи версію? — спитав я.

— Правду.

— Так, — сказав я. — Це було не хаотично.

Тиша.

— Тоді це не просто “відсутність контролю”, — сказала вона.

— Ні.

І ось тоді я зрозумів: перелом уже почався.

Подобається

Відредаговано: 18.03.2026