Я відчула це ще до дзвінка Маркуса.
Не як напад.
Як резонанс.
Коли істоти втрачають розум, вони діють хаотично. Агресія, імпульс, біль.
Але якщо вони починають чекати — це вже не безумство.
Це управління.
Я з’явилася на даху складу за кілька секунд до того, як ситуація вийшла з-під контролю.
Поліція стояла ззовні. Озброєна. Напружена.
Усередині — десятки істот. Зачинені. І мовчазні.
Я відчула хвилю.
Не магію.
Команду.
І тоді двері внутрішніх блоків відчинилися не вибухом.
Послідовно.
Система не зламалася.
Її відкрили.
— Вольф, — прошепотіла я.