Без тебе мене немає

Глава 3

Його очі карі начебто там сховано саме Сонце, які колись дивилися на мене з любов'ю і ніжністю, але все вже в минулому. В його очах я замітила щось схоже на сум, можливо мені просто здалося.

Неприємно закололо в сердці. Невже я досі його кохаю? Ні безумья якесь, все давно в минулому.

Після закінчення пар я зібралася додому, але мене наздогнала Діна. Зрозуміло вона вирішила що мені потрібна допомога, щож добре.

— Послухай Діно, Паша уже давно в минулому.

— Вибач я гадала, що тобі знадобиться моя допомога.

— Все добре не хвилюйся.

— Ну тоді я побіжу додому, до завтра.

Я помахала Діні рукой, і також пішла в сторону свого дому в змішаних почуттів.

Дівчина попрощавшись зі своєю подругою, почала телефонувати.

— Так?

Почувся чоловічий голос з телефону.

— Привіт Пашо треба поговорити.

— А до завтра це не зачекає?

— Ні.

Відповіла Діна голосом, який не потерпить заперечень.

— Добре, де і коли зустріч?

— В кафе яке знаходиться недалеко від університету, через...

Вона поглянула на годинник на лівому зап'ясті.

— півгодини.

— Добре, домовилися.

В кафе Діна чекала Павла, згадала як вони познайомилися, це було ще в початковій школі стих пір ця трійня завжди разом. Згадується що Діна була колись закохана в Павла щей в дев'ятому класі, але він вибрав Аню. Потім через деякий час вона розлюбила Пашу. Потім після того дня коли вони розійшлися Паша поїхав, а Діна нічого не чула про нього. Поки не дізналася що Павло Воробей переводиться на їх факультет, вона тоді дуже здивувалася.

Коли прийшов Паша він привітався з Діною та сів на впроти неї.

— Так про що ти хотіла поговорити?

Спитав її Паша.

— Кажи лише правду, ти кохаєш Аню?

— Ні.

— Ти брешеш, я тебе добре знаю.

— Добре, так кохаю, але ти ж розумієш, що вже все в минулому.

— Значить розповідай все попорядку.

Паша розповів Діні, про розмову з батьками, та як він розтався з Аньой.

— Ти ж розумієш що вчинив знею як ідіот?

— Так, я чудово це розумію.

— Але, Аня тебе досі кохає хоть і ненавидить.