Це неможливо знову ці сині як море очі, я впізнав її це Аня яку я зрадив покинув ідіот. три роки тому. Я почав згадувати той жахливий день.
Три роки тому...
— Ти маєш з нею розтатися!
Кричав мій тато, який чомусь хотів розірвати наші відносини з Аньой.
— Ні я не можу так з нею вчинити!
— Синку, зрозумій так треба.
Намагалася заспокоїти мене мама. Чому вони нас хочуть розлучити не можу зрозуміти, вони ж були не проти наших відносин, навіть сватали нас коли ми були ще дітьми, ні тут дійсно щось не так.
— Кому потрібно мамо, тату! Ви ж були не проти наших відносин.
Батьки поглянули друг на друга щось для себе вирішив.
— Справа в тому Пашо, що ми з сім'єю Іванових уже як півтора року у сварці.
Сказав тато.
— Що?
Я не можу в це повірити, вони це приховували від нас. Чому?
— Синку розумієш в нас на роботі виникли проблеми на роботі.
Сказала заспокійливим голосом мама.
— Що? Які можуть бути проблеми на роботі щоб нам треба було розлучитися?
Починав я вже злитися.
— Я кохаю Аню, я не можу так з нею вчинити.
— Ми чудово розуміємо твої почуття, але розумієш ці проблеми трапилися через мою необачність з документами, тому ми посорилися.
— Що? Через якісь документи?
— Зрозумій вони важливі.
— Заради Ані ти повинен з нею розлучитися.
Сказав тато, який виглядає сумним, видно що вони не люблять піднімати цю тему.
— Добре, лише заради Ані.
Далі пам'ятаю дощ дуже холодний та сирий стоїть Аня та я.
— Нам потрібно розійтися.
— Що!?
Кричить моя Аня знаю це дуже боляче і мені боляче, але я повинен заради неї.
— Це було помилкою я тебе не кохаю.
Ці слова далися мені важко, її очі наповнюються гірькими сльозами як цей дощ. Я хотів підійти обійняти її сказати що це лише поганий сон не більше, але не зміг, я пішов геть теж зі сльозами.
Наші дні...
Вона дивилася на мене байдужим поглядом, наче ми з нею ніколи не були знайомі, наче все забула. Я кохаю тебе Аня! Хотів кричати, але розумію, що запізно.
Кіра ♥️