Три роки потому...
Біп біп, дзвонить мій будильник нехочу вставати хочу ще поспати, але потрібно підняти своє лидаче та соне тіло і піти до вани, закінчив з ранковими процедурами я поспішила на перший поверх на кухню там мама готувала сніданок.
- Доброго ранку мам.
- Доброго Анюта.
Я поцілувала маму в щічку і побігла до університету. Там я зустрілася з Діною моєю найкращою подругою.
- Привіт Діно.
- Привіт Аню допоможи мені будь ласка донести Василю Івановичу ці документи.
- Добре, що це за документи?
Як ви вже зрозуміли це Діна моя найкраща подруга ще з початкової школи.
Вона мала гарне чорне волосся, підстрижене під каре яке колись було довге, світлу шкіру та зелені очі з довгими густими віями.
Її гарна зовнішність робила привабливою серед інших в університеті. А я же була повною її протилежністю, я мала світле волосся і трішки засмаглу шкіру, а очі були синього кольору моря, проте я нічим невідризняюся.
- Це документи про переведення нового одногрупника.
- Що? До нас переводиться новий учень? Як його звати?
- Я...цей не знаю не бачила.
Видно було що вона щось приховує, але я зрозуміла що вона не хоче говорити правду, тому й не продовжувала.
Ми принесли документи Василю Івановичу та сіли на свої місця в аудиторії.
Пару годин потому до нас зайшов новенький, я тим часом занотовувала завдання учителя тому не бачила хто увійшов, але почувши ім'я, краще б я була глуха і сліпа, підняв в шоці очі стримувавши сльози, та байдужий погляд, зустрівшись з ним поглядом.
Всім привіт хто читає мою першу книгу, прошу не судіть строго пишіть коментарі та добавляйте до бібліотеки.
Кіра♥️