Красиві сни
Красиві сни,
Де ми з тобою разом…
Відверті фрази
І любов твоя…
Ніхто не в силах
Розірвати коло,
В якому долі наші
Переплелися міцно.
По ньому ходимо,
Немов сновиди…
Ми бранці
Власних почуттів,
І поглядів,
І дотиків,
І рухів,
І слів колючих…
І ілюзій…
Усе,
Що нам дано з тобою…
Ці дні і ночі
Ми не забудемо ніколи.
Без тебе…
Без тебе суцільна ніч,
І морок навколо,
І падає сніг…
І вітер гуляє
Кругом по кутках,
І виють вовки…
Без тебе немов не живу,
І дихати нічим,
І віри не йму:
Чому?
Чому не живу я без тебе?
Чому я люблю?
Тебе я люблю…
Люблю без надії…
А серце болить,
І сльози немов не мої.
Ці сльози чужі…
Я ковтаю їх тихо,
Вони обпікають мене.
Я чекаю тебе…
Та марно усе…
Склеп
Я покладу тебе у склеп,
І двері замурую.
Забуду всі твої слова,
І почуття свої забуду.
Я не згадаю наші сни
І відчайдушні кроки.
Я не віддам тебе, і не проси.
Не відчиню замок я.
Я принесу тобі вінок
І вистелю доріжку з квітів.
Багряну стрічку пов’яжу
« Коханому. З любов’ю. Назавжди.»
Нас нема…
Чи можу я
Тобі віддати серце?
Бери!
Хіба я не даю?
Невже плекаю я надію
На щастя і любов твою?
Невже я пам’ятаю
Наші дні і ночі,
Твої слова
І фрази навмання?
Невже з тобою
Я зустрітись хочу?
Невже?
Не вір,
Бо і тобі не вірю я.
Не вірю я в твоє кохання,
В усі слова
І фрази навмання.
Не вірю я в твої зізнання.
Не вірю в нас,
Бо нас нема…
Ти десь…
Твій статус «В мережі»,
Та ти не зі мною…
Ти десь…
У далеких світах.
У вічність пішов
І забрав мої сльози,
І всі негаразди забрав…
Я знов народилась,
Спочатку живу.
Без тебе…
Щаслива і вільна.
Ти попелом став,
Я тебе не люблю,
Розвіяла прах твій по світу.
Тепер ти кругом:
У вітрах і морях,
У сонці і місяці повнім.
У дикому звірі у лісі.
На моїм подвір’ї
В осінньому листі.
І в білому снігу зимою
Завжди ти зі мною…
Голос душі
Ми ковтаємо наші образи,
Ми не чуємо голос душі,
Що кричить і голосить ночами,
Не від болю, а від вини.
Від вини за усе відразу:
За таємну любов і страх,
Що втрачаєш кохання раптом,
Хоч ще навіть і не кохав.
Ми не знаємо, що буде потім,
Та чекаємо щастя чомусь.
Не даючи любові іншим,
Сподіваємось на джек-пот.
Порожнеча
Порожнеча…
В душі порожнеча.
Ти випив мене до останку.
Я більше не буду чекати тебе,
Й не спати до ранку.
Ти кров мою випив
І силу забрав.
Боротись я більше не можу.
Ти вітром у полі для мене став,
Високу стіну відгороджу.
Я двері замкну
І ключі загублю.
Не знати тебе і не чути.
Усі поцілунки і ніжні слова
Назавжди забути.
Забути тебе,
Немов не було
Ніколи нічого між нами.
Забути кохання, яке розцвіло,
Й зів’яло чомусь зі сльозами.
Я плакати більше не буду. Ні!
І сум віджену далеко.
Тебе не люблю,
Й не чекаю тебе.
Я вже не твоя лелека.
Любов не розкриє
Обіймів для нас.
Всі свічі загаснуть разом.
І тихо кохання відійде враз,
Й покине обох назавжди.
Діаманти
Я діаманти сліз своїх зберу
Й зроблю із них прикраси.
На шию і на вуха одягну
На заздрість негараздам.
Носитиму їх, як вінець
З металу дорогого.
І посміхатимусь завжди,
Немов, і не було нічого.
Я уявлятиму собі,
Що їх подарував мені ти.
І пам’ятатиму ті дні,
Коли були щасливі ми.
Відредаговано: 25.11.2021