Пол не поспішав повертатися до звичних справ. Після розмови з Артуром він ще раз переглянув відео з телефона Дженн, на якому було видно, як Айшен намагалася загальмувати перед зіткненням. Запис не давав відповіді на головне запитання: чому автомобіль не зупинився. Пол уже знав, що різні записи суперечать один одному, і розумів, що самотужки не зможе встановити, який із них точніше відображає події. Та була ще одна річ, яка не давала йому спокою.
Він згадав про ритуал, який Дженн влаштувала напередодні весілля, і попросив її надіслати відео з камер спостереження. Дженн відгукнулася не відразу, але зрештою переслала файл без зайвих запитань. Пол відкрив його на ноутбуці й переглянув від початку до кінця. Мілана рухалася навколо зеленого автомобіля, зосереджено виконуючи свої дивні обряди. Потім зупинилася біля переднього колеса й присіла. Кілька секунд її руки залишалися поза полем зору камери. Після цього вона підвелася й продовжила ритуал так, ніби нічого особливого не сталося.
Пол повернувся до того фрагмента й прокрутив його ще раз. Він не знав, що саме робила Мілана, а відео не показувало нічого, що можна було б упевнено назвати втручанням у механізми автомобіля. Проте сама послідовність дій викликала запитання. Навіщо було присідати саме біля переднього колеса? І чому її руки зникли з поля зору камери в найважливіший момент?
Він зателефонував Дженн. Коли вона відповіла, Пол не став приховувати, що переглядає запис.
— Розкажи мені про Мілану. Як ти з нею познайомилася і чому вирішила запросити її до Айшен?
— Я вже пояснювала, — після короткої паузи відповіла Дженн. — Вона знайома моєї приятельки. Займається всякими духовними практиками, обрядами, захистом. Я подумала, що перед весіллям Айшен не завадить трохи позитивної енергії. Ти ж знаєш, вона не вірила в таке, але погодилася, щоб я не засмучувалася.
— Ти знала, що вона робитиме біля автомобіля?
— Ні. Тобто знала, що вона проводитиме ритуал навколо машини. Але я не розбираюся в її обрядах, Поле. Вона сказала, що це очищення й захист. Я не бачила причин їй не вірити.
— А раніше вона щось подібне робила? З іншими автомобілями, наприклад?
— Не знаю. Я не стежу за кожним її кроком.
У голосі Дженн пролунало роздратування, але Пол не міг сказати, чи воно було викликане його запитаннями, чи чимось іншим.
— Ти можеш дати мені її адресу?
— Навіщо?
— Хочу поговорити з нею особисто. Можливо, вона пояснить, що саме робила біля колеса.
Дженн замовкла. Пол чув у слухавці ледь помітний фоновий шум, а тоді вона назвала адресу й попередила, що Мілана може бути вдома не весь день. Він подякував і завершив розмову.
Він не збирався звинувачувати Мілану лише через те, що вона присіла біля автомобіля. Запис міг мати цілком невинне пояснення, і Пол це розумів. Але Айшен була мертва, а причина аварії досі залишалася незрозумілою. Якщо Мілана знала щось, чого не розповіла Дженн або поліції, він хотів почути це від неї самої.
Пол зберіг відео окремо, перевірив адресу й вирішив не відкладати візит. Він не знав, що саме запитає, коли опиниться перед Міланою, але принаймні тепер мав конкретний напрямок для пошуку відповіді.