32

По приїзду у Відень Аліна з головою поринула в тяжку працю – підготовку до першого, серйозного виступу. Не дивлячись на втому, виснаження та, інколи, власне небажання підкорятися Елеонорі та іншим репетиторам, молода жінка попри все працювала та активно готувалася до прем`єри. Робота та зайнятість допомагали молодій жінці забути про всі негаразди, які довелося пережити за останні більш ніж півтора року. Поступово Аліна почала миритися з думкою, що їм з Андрієм не судилося бути разом, і хоч як гірко їй не було від усвідомлення цього факту, але вона трималася, як справжній міцний горішок.

Як не дивно, але від Елеонори – абсолютно чужої людини віяло теплом та любов`ю, якої вона ніколи не відчувала від матері, але її дарував Аліні батько, за що вона йому дуже вдячна.

– Аліно, – на черговій репетиції крижаним голосом бринів Джиммі. – Я розумію, що в тебе цікавий стан, але це не означає, що це тобі дає право не попадати в ноти.

– Але, Джиммі, це було всього два рази! – намагалася протистояти несправедливим звинуваченням молода жінка, але Джиммі був невблаганним і навіть не думав змінювати насупленого погляду.

– Справжній артист має бути загартований як сталь, і ніякі муки не виправдані, якщо він не отримує бажаного результату! – продовжував стояти на своєму солідний викладач. – Я знаю, що ти багато пропустила, але зроблю все можливе для того, аби зробити з тебе зірку, адже ти унікальна і я не можу собі дозволити дати тобі зарити свій унікальний дар в землю! Чоловіки сьогодні є, а завтра… – продовжуючи повчати молоду артистку викладач так захопився, що не помітив як плавно перебрався на особисте. – Діти сьогодні маленькі, а завтра виростуть, а талант… – чоловік в округлих окулярах з теплом в очах поглянув на дівчину та перенаправив розмову в інше русло. – А такий талант заривати в землю, то є великий гріх, якого я не дозволю тобі зробити!

Аліна мовчки слухала настанови свого викладача, і розуміла, що як би вона на нього не злилася, але він мав рацію: від першого до останнього слова.

Теодора навіть не поцікавилася справами дочки і робила такий вигляд, ніби в неї Аліни ніколи й не було. Вона вся розпереживалася через ув`язнення свого потенційного чоловіка Кравченка, і ходила чорніша чорної хмари від того, що її куш зірвався, луснув як мильна булька і тепер їй треба було якось самостійно викручуватися та вибиратися зі злиднів, які на думку самої жінки, були незаслуженими.

В день прем`єри Аліна нервувала так, як здавалося ніколи не хвилювалася в своєму житті. Дихальні вправи лише на деякий час знімали напруження і вона знову і знову ставала заручницею власного страху перед великою аудиторією, а вона справді була чималенькою, судячи з тиражу проданих квитків. Напередодні Великодня люди хотіли відпочити та послухати спів, який мав направити їх у передсвяткову атмосферу піднесення та подарувати релакс. Молода виконавиця безмежно хвилювалася, адже це був її дебют і вона боялася провалитися. Але переживання Аліни виявилися марними і вона виступила блискуче. Хвилювання дівчини враз кудись зникли, а на їхнє місце прийшла така бажана впевненість та віра в себе.

Після виступу Аліну довго вітали на сцені квітами. Дівчина не очікувала такої уваги в свою адресу і була дуже приємно вражена приймаючи вітання від абсолютно незнайомих їй людей. Виснажена, але щаслива дівчина попрямувала в гримерку аби позбавитися сценічного образу та випити чашку теплого чаю. Ноги гуділи, серце калатало, а пристойно великий живіт давив на спину на набряклі нижні кінцівки.

Коли дівчина повільно знімала з обличчя макіяж, то в двері гримерки постукали.

– Так, – дещо роздратовано відгукнулася артистка, яка так хотіла в той момент тиші й спокою, але не могла собі дозволити відганяти шанувальників. – Заходьте!

Дівчина почула як двері заскрипіли і хтось тихо увійшов, спинивнись у неї за спиною. Раптом, перед очима в неї з`явився букет білих ромашок в чоловічих руках. Дівчина повільно підводячи очі, побачила в дзеркалі позаду себе… Андрія.

– Квиток на твій виступ було майже нереально дістати! – посміхнувшись зауважив той, що давно полонив її серце.

– Ти? – не вірячи власним очам запитала Аліна. – Що ти тут робиш?

Андрій розвернув її крісло та присів на стілець, що стояв навпроти. Їхні погляди зустрілися і закохані якусь мить мовчки дивилися одне на одного.

– Пробач мені, Аліно, пробач! – раптом тишу порушив Андрій.

– Ти приїхав попрощатися?

– Ні, я приїхав до тебе!

– Але ж це неможливо! У тебе Крістіна, і незабаром народиться дитина!

– Я не повернуся до Крістіни! – впевнено відповів молодий чоловік. – Пробач, що я отак тоді пропав. Я не мав права так з тобою чинити. Я повинен був сам усе тобі пояснити, а не вона...

– Як сталося, так сталося і що вже про це говорити…

– Ти дозволиш мені залишитися з тобою?

Аліна мовчки кліпала довгими віями у відповідь. Вона боялася, що все це лише сон і от-от вона прокинеться і зрозуміє, що все це їй просто наснилося.

– Тільки скажи, і я піду…

– Я не хочу, щоб ти йшов… але й відбирати тебе в сім`ї я теж не хочу. – зітхнула дівчина.

– Нема ніякої сім`ї, – зауважив Андрій – та й не було ніколи.

– А Крістіна!? А дитина?!

– Нема ніякої дитини і не було ніколи! То все трюк задля утримання, але втримати хотіли зовсім не мене, а мій спадок.

– Он як… – протягнула Аліна.

– Я радий, що правда відкрилася і все стало на свої місця. Я б все-одно не зміг би вдавати з себе люблячого чоловіка та батька! А так – все вирішилося просто прекрасно. Пробач, я так винен перед тобою!

– Облиш! Ти ні в чому не винен! – взявши за руку Андрія, Аліна з ніжністю зазирнула в його очі.

Вона не вірила власному щастю, адже ще вчора вона навіть думати не могла про те, що може бути з коханим. Вона вже почала миритися з думкою про те, що не буде коханою, але попри це буде кохати.

– Я хочу бути з тобою! Завжди і всюди! Тільки ти і я!