29

Андрій-таки вирішив не звертатися спочатку до поліції, а поспілкуватися з Вірою особисто. Звісно, йому було ясно як Божий день, що жінка за власним бажанням не відкриє жодної зі своїх карт, і тому прості вмовляння та співпереживання на неї абсолютно не подіють. Віра, чи як там її насправді, жінка жорстка, а це означало, що говоритиме вона лише з такими самими як і сама, або за примусом. Після блискавичної ідеї з примусом молодий Врублевський чітко змалював у голові план, за яким буде діяти.

– Аби не злякати! – торочив він, раз у раз повторюючи слова, що безупинно сипалися із його уст. – Хоч би спрацювало!

Домовившись про останні деталі, молодий чоловік присів на доріжку. Він чудово знав, що іде на шалений ризик, але не довіряв навіть найкращим слідчим, та й не хотів дозволяти собі жити в омані ще кільканадцять років, допоки йтиме розслідування.

– У мене нема цього часу, – повторював він неначе перед кимось виправдовуючись – я мушу дізнатися все тепер!

Слизька сірувата траса, прикрита крихкою березневою кригою, при світлі дальніх фар нагадувала дзеркало, що де-не-де трохи потріскалося від часу та необережного поводження з ним. У Андрія на серці були змішані почуття і він не знав, що чекає на нього незабаром. Він хотів лише притягнути негідницю Віру до відповідальності через смерть батька, а також дізнатися, як їй вдалося підчистити свою автобіографію так, що комар носа не підточить. У нього було до неї багато питань, принаймні, стільки ж він хотів почути відповідей. Зиркнувши на травмат, що спокійнісінько собі лежав на пасажирському сидінні, молодого чоловіка трохи трусонуло від жаху, а потім він себе заспокоїв словами:

– Кажуть, вбивати складно лише вперше, а далі це входить у звичку! – гірко посміхнувшись, намагався сам себе розважити молодий лікар.

І справді, парадокс: людина, що рятує чужі життя заради своїх близьких може легко загубити одне з них?

«Людина – звучить гордо, але саме від неї чекай, чого завгодно!» – блискавкою пронеслося в Андрієвій голові, і він збавивши газу впевнено поїхав вперед.

Високі тополі обабіч дороги впиралися в похмуре, вечірнє кошлате небо, чухаючи йому товстелезне пузо своїми кремезними ручищами-вітами. Чорні клубки неба висіли так низько, що здавалося от-от вони впадуть прямо на дах його нового білосніжного «Кадилака», який у сірій пітьмі вирізнявся своїм кольором життя. Молодий чоловік їхав з важким серцем, адже в голові повстала картинка, що замість батька могла загинути Аліна, яка до того ж чекала від нього дитину. Згодом думки плавно перемістилися на Крістіну і на те, що вона сказала про свою вагітність. Від розуміння того, що йому доведеться лишитися із некоханою тільки заради дитини, відмовившись від коханої, але теж з його дитиною, чоловікові до горла підступала кислота, ніби він щойно похапцем з`їв відро лимонів навіть не запивши все це добро водою. Відкинувши надокучливі думки, що пчолами роїлися навколо його голови, Андрій, все ж, зумів переключитися на Віру та на справу, яка була попереду. Завернувши за густим лісом на тонку, малорухому стежку молодий чоловік відмітив, що друзі вже на місці і чатують на нього, і від розуміння цього йому стало трохи легше. Напередодні Андрій зателефонував своєму другові, тренеру з боксу, аби той взяв із собою п`ятьох кремезних хлопців та кілька травматичних пістолетів. Серафим не відмовив і в зазначений час, в зазначеному місці хлопці вже чекали на свого «замовника.»

Аліна другий день поспіль намагалася додзвонитися Андрієві, але ні на дзвінки, ні на смс чоловік не відповідав і зник просто без всіляких пояснень. Жінка вже не знала що й думати, але пальці раз у раз набирали знайомі цифри.

– Алло! – раптом почула Аліна в трубці жіночий голос.

«Дивно, – подумала вона відтуливши телефон від вуха та переконавшись, що дійсно дзвонить Андрієві.»

– Чи я можу почути Андрія? – зібравшись з думками та набравшись сміливості запитала Аліна.

– Ні, не можеш! – зухвало озвалася Крістіна.

– З ним все гаразд? – ніяковіючи через дурну ситуацію запитала дівчина.

– З ним все прекрасно! – пересмикнула Крістіна. – І не треба до нього надзвонювати, і хвилюватися за нього не треба, він і без мачухи добре живе!

– Я дуже рада… – навіть не знаючи, що сказати у відповідь, першим, що спало на думку промовила молода жінка.

– Так, так! – з насмішкою озвалася Крістіна. – Чую, як ти рада. До речі, – ввімкнувши офіційний тон, промовила різко – раз ти вже подзвонила… Коротше кажучи в нас із Андрієм скоро буде дитина. Він тобі про це не казав!?

– Ні! – відчуваючи, як земля услизає в неї з-під ніг протягнула Аліна.

– Воно й не дивно, адже він і досі не тямиться від радості через цю звістку, якою скоро поділиться з усім світом. – весело защебетала Крістіна, відчуваючи по голосу суперниці, що та зазнала поразки. – І ще одне, – продовжила офіційно Крістіна, – так як заповіт не на твою користь – вона цього не знала напевне, але вирішила поблефувати – то тобі дуже скоро доведеться залишити маєток, адже нас незабаром буде троє і ми більше не зможемо ютитися в крихітній квартирі, тому пошукай собі житло де-інде, адже рано чи пізно тобі доведеться це зробити. Ну все, бувай, бо мені коханий дзвонить, це ж ти телефонуєш на його службовий телефон, який він залишив вдома, а особистий завжди при ньому.

Звісно, майже від першого і до останнього слова Крістіна брехала користуючись прекрасною можливістю позбавитись суперниці. І ніякого службового та особистого телефонів у Андрія не було, в нього він був лише один і то, через хвилювання чоловік забув його вдома, а помітивши це не захотів повертатися.

Крістіна раділа, що їй так легко вдалося позбутися суперниці, можна сказати легким рухом руки. Жінка пишалася собою і їй було прекрасно від того, що Аліна страждає.

Сама ж Аліна кілька хвилин по закінченню розмови з

Крістіною просто сиділа й мовчала. В молодої жінки відняло дар мови і вона не знала, що їй робити далі. Поміркувавши ще кілька хвилин, Аліна набравшись сміливості знову взяла до рук телефон та знайшовши потрібний номер натиснула на кнопку «Виклик.» Відповідь не змусила на себе довго чекати і вже через якусь мить молода Врублевська почула в трубці правильно поставлений, жіночий голос: