27

Наступного дня Андрій повертався з роботи сповнений рішучості розірвати стосунки з Крістіною, яку ніколи не кохав, а лише використав сам не знаючи для чого. Сто один раз прокрутивши в голові потенційну розмову з силіконовою дружиною, він впевнено повернув ключ в замочній скважині вхідних дверей. На його подив біля дверей була купа жіночого та чоловічого взуття, а здалеку до його вух доносилося різке звучання музики, яка з перших нот нагадувала важкий рок.

– Що тут відбувається? – заходячи в гостинну, роздратовано запитав Андрій у дружини, яку не одразу відшукав у галасливій компанії. Крістіна з розпатланним волоссям та бокалом шампанського направилася вбік чоловіка, який кинувши на жінку роздратований погляд вже не раз пожалкував, що прийшов додому.

– Приєднуйся до нашого свята! – поправляючи білі кучері, промовила п`яна Крістіна перехиливши залишок шампанського, що мерехтіло дрібними бульбашками на дні бокалу.

– В честь чого бенкет? – роздатовано буркнув Андрій.

– Моя подружка Віолетта отримала диплом бакалавра! – наливаючи собі черговий келих, трохи хитаючись на всі боки гордовито відповіла Крістіна.

– Так, у сорок років отримати диплом бакалавра – неабияке досягнення – крізь зуби процідив Андрій. – Є чим пишатися! – іронічно промовив молодий чоловік.

– Не в сорок, а в тридцять сім! – надула губи, які цього разу сховалися під слоєм помади кольору стиглої сливи. Такого ж кольору в неї було плаття, яке блистіло, немов у сороки намисто. Від вульгарного вигляду дружини, Андрієві аж перекосило скули. Він спостерігав за Крістіною і не міг зрозуміти, як можна бути зовсім обділеною почуттям смаку. Її груди ледь не випадали крізь широкий виріз декольте, а ноги були настільки оголені, що можна було без проблем побачити звідки вони свій беруть початок.

– І взагалі – продовжила п`яна Крістіна, – ти такий нудний, що мене від тебе вже аж нудить! От візьму і знайду тобі на зло веселого, будеш тоді лікті собі кусати! – погрожуючи власному чоловікові, молода жінка обійнявши танцюючого поряд молодика та поцілувала його в губи, щоб викликати ревнощі. Дурненька, навіть не здогадувалася, що крім відрази та обурення вона в нього нічого не викличе, апріорі.

– А тепер так! – вимикаючи гучність на колонці, сказав Андрій. – Всі дружно зібрали свої речі і за п`ять хвилин вшилися геть із мого дому!

– Ти не посмієш! – кинувшись на чоловіка з кулаками почала репетувати Крістіна. – Це і мій дім теж!

– Так, звісно! – спокійно сказав Андрій. – Але, перш ніж покликати повен дім гостей, дружинам прийнято порадитися з чоловіками, але, на жаль, про правила елементарної етики ти не чула.

– Якщо ти зараз їх виженеш, то я піду разом з ними і більше сюди ніколи не повернуся! – прошипіла Крістіна.

– Роби як знаєш, але зауваж, що за язика я тебе не тягнув! – різко озвався Андрій Врублевський.

– Ти, та ти нікчема! – вкотре підскочивши до чоловіка почала тарабанити його кулаками в груди. – Та ти ні заробляти, ні розважатися, нічого не можеш! Невдаха! І в ліжку ти теж слабак!

– Дивно, а інші не жаліються! – рятуючи власне самолюбство, спокійно озвався Андрій.

– А-ха-ха! – вдавано розсміялася лялька Барбі. – Та кому ти крім мене треба, невдахо!

Андрія не так чіпляли її слова як те, що вона ображала та принижувала його при своїх друзях, які немов у кіно застигли на місці та повідкривавши роти чекали, що ж буде далі.

– Я навіть не розумію, що така королева як ти робить з таким невдахою як я?! – іронічно задав собі вслух молодий чоловік риторичне питання. – Я позбавлю тебе власної, негідної особи і відпущу на всі чотири сторони! І так, за речами можеш прислати водія, а хочеш: я викину всі твої лахи з вікна. Можеш бути вільна! – відштовхнувши від себе ошелешену Крістіну, за сценарієм якої, Андрій мав плазувати перед нею та просити вибачення за власну, негідну поведінку, молодик звернувся до гостей своєї дружини, які стояли, неначе укопані, нагадуючи олов`яні статуетки, що не могли самостійно зрушити з місця. – Виставу завершено, ви вільні! Час пішов! У вас п`ять хвилин на збори. Чоловік спокійно, але досить жорстко і голосно промовив останні слова по складах та відправився на кухню, в очікуванні, коли всі зникнуть з його очей.

Почувши, що вхідні двері зачинилися, молодий чоловік вийшов перевірити, чи всі розійшлися та замкнути квартиру. На його подив усі дуже стрімко покинули його оселю та зачинили за собою двері.

Андрій не такою собі уявляв розмову з дружиною, але сталося так, як сталося.

– Не все в житті можна запланувати. – промовивши вголос власну думку, Андрій Врублевський взявся за прибирання квартири, яка нагадувала місце бушування руйнівного торнадо, що змітав усе на своєму шляху.

Він був впевнено налаштований подзвонити зранку своєму адвокатові та попросити оформити пакет документів на розлучення. Андрій більше не хотів бути пов`язаний з
Крістіною, одруження на якій стало чи не найбільшою помилкою у його розміреному та обдуманому житті.

Раз у раз молодий чоловік повертався у спогади про своє весілля, яке відбулося півроку тому не для того, аби відчути радість поєднання доль, а для того, щоб пригадати той солодкий, короткотривалий момент усамітнення з Аліною, спогад про який наганяв на тіло Андрія мільйони мурашок, які безупинно носилися тілом до того моменту, поки він не починав відпускати спогад, що міцно тримав у затиснутому кулаці.

Раптом чоловіка неначе шваркнуло струмом від здогадки, що блискавкрю пронизала йому в голову:

– Невже це…? – не договоривши вголос та обірвавши фразу на половині, Андрій Врублевський покинувши прибирання та всі справи в захаращеній квартирі, стрімко ускочив у черевик та на ходу вдягнувши куртку вже за декілька хвлин нетерпляче зупиняв таксі, яке мало віднести його до... Аліни.

Заскочивши на подвіря Врублевського старшого, Андрій нетерпляе дзвонив у двері, які майже одразу відчинилися і перед ним з`явилася вона: його кохана Аліна.