19

На весілля Андрія та Крістіни Аліна та Степан приїхали з водієм. Пара Врублевського старшого з молодою дружиною виглядала цілком ефектно і здавалася справжньою сім'єю. Аліна Врублевська була одягнена в ніжно-кремову, приталена сукню до колін з глибоким декольте. Її пружинні, пишні, довгі локони були охайно вкладені, а вдало підібраний макіяж чітко підкреслював очі та збільшував від природи пухкі губи. Пара притягувала до себе сторонні погляди, які Аліна ловила на собі навіть спиною. 

Дівчина мимохідь пригадала свою весільну арку та страшенне хвилювання через невідомість. Вона згадала, як бажала щоб ненависний наречений кудись зник, нарешті залишивши її у спокої. Вона тепер відчувала те, чого не відчувала на своєму весіллі — кохання в серці, але воно було неправильним та забороненим.

Аліна із завмиранням серця чекала на зустріч з ним, і його нареченою, яка вміло забирала кохання бідолашної дівчини. Якби не Степан, то і ноги її не було б на цьому чужому святі, але їй нічого більше не залишалося, як робити вигляд, що вона радіє за пасинка.

— Вони чудова пара! — ніби між іншим промовив Степан, під кінець церемонії, коли молодята вже встигли обмінятися обручками.

— Так — сухо промовивши ці слова, дівчина гідно трималася, аби не виказати все наболіле, що так кипіло на серці.

Коли Врублевські підійшли вітати Андрія з Крістіною, то Аліна впізнала відсторонений погляд коханого. Він поглянув на неї сповненими відчаю та смутку очима, і миттєво відвів їх кудись вдалечінь. А от Крістіна не приховуючи своєї радості, люб'язно щебетала зі Степаном.

— Вітаю! — натягнувши на обличчя щось незрозуміле, але трохи подібне до усмішки, Аліна кинула пронизуючий погляд на суперницю.

— Дякую! — озвалася Крістіна надувши добряче накачані губи. — Я думаю, що нам варто подружитися. — силіконова білявка пильно поглянувши на реакцію Аліни зрозуміла, що дружитися та не буде, але насправді Крістіні було байдуже до цього, вона всього лише намагалася бути люб'язною та підтримати розмову.

Коли ввечері гості почали розходитися з пишного, весільного банкету, Аліна вирішила сходити зателефонувати няні, аби поцікавитися справами малюка. Після телефонної розмови, молода мама повертаючись назад, широким, готельно-ресторанним коридором, лоб у лоб зіштовхнулася з Андрієм, що прямував кудись убік виходу.

— Що ти тут робиш? — не приховуючи здивування спитав він.

— А ти? Ти ж маєш бути поряд зі своєю дружиною! — останні слова молода жінка насилу виштовхнула зі своєї діафрагми.

Нічого не сказавши у відповідь, молодий чоловік міцно притягнув дівчину до себе і палко поцілував.

Аліна не встигла зрозуміти, як вони опинилися в якомусь номері готельно-ресторанного комплексу, де проходило святкування Андрієвого весілля. Дівчина лише відчувала на собі його гарячі руки та палкі поцілунки. Її вишукана сукня з глибоким декольте, що так вдало підкреслювала тонкий стан, одним лише рухом його руки опустилася на підлогу, і молода оголена жінка опинилася в руках, новоспеченого, чужого чоловіка.

Він мовчки цілував її тремтяче тіло, щоб не відштовхнути та не обірвати цей невидимий ланцюг, який міцно їх тримав, сковуючи рухи та обтяжуючи дихання. Андрій лагідно, пристрасно та наполегливо водночас ласкав кохану, ніби не даючи їй можливості отямитися та прокинутися від солодкого сну. 

В Аліни ввімкнулася чуттєвість та вимкнулися всі перестороги і табу. Як дим до небес відлетіла і розчинилася обіцянка Степанові: бути завжди йому вірною. Вона віддалася почуттям, довірившись коханому чоловіку, якого зарікалася лише платонічно кохати, але вона обманювала себе цим, намагаючись бути гарною дружиною для законного чоловіка.

Андрій не так уявляв собі їх перші інтимні стосунки, але був безмежно радий можливості оволодіти коханою, навіть в таких неромантичних умовах. Молодий чоловік рукою згріб усе зайве зі столу та всадивши на нього кохану, нарешті зміг проникнути в її простір. Він навіть уявити собі не міг наскільки чуттєвими та нестерпно солодкими можуть бути моменти втіхи з коханою, бажаною, недоступною і водночас такою близькою і рідною людиною.

Швидко вдягаючи сукню, Аліна не могла дивитися на Андрія, який теж поспіхом заскакував у брюки. Молода жінка розгублено намагалася відшукати очима сережки з діамантом, які їй напередодні синового весілля подарував законний чоловік, але всі спроби виявилися марними.

— Я піду перша! — не дивлячись на Андрія, поспіхом кинула вона.

Дівчину переповнювали змішані почуття: з одного боку вона відчувала страшенні докори сумління, яке вигризало з неї всі нутрощі, а з іншого — вона все ще смакувала присмак його тіла, яким вона попри власні застереження змогла насолодитися.

— Де ти так довго була? — з докором поглянувши на молоду дружину, запитав Врублевський старший.

Аліна не знала, що збрехати чоловікові, адже не мала такої звички, і від цього її ще більше розривало на частини.

— З Надією по телефону говорила! — правдиво збрехала вона, думаючи, що в неї на лобі все написано.

Степан якусь мить промовчавши сказав:

— Я знаю традицію, коли наречену крадуть на весіллі, але от про нареченого не чув.

— Ти про що? — вмикаючи актрису на повну, підвівши брови запитала молода жінка.

— Андрій пішов проводити гостей, і ніби у воду канув! — пояснив Степан дружині. — Крістіна вже тут ледь з розуму не сходить, навіть не знаючи, що думати.

Аліна мовчки поглянула на чоловіка. Вона почувала себе дешевою хвойдою, яка без прелюдій та залицянь, переспала з першим зустрічним, який її поманив пальцем, а він таки поманив…

За кілька хвилин Андрій з'явився на горизонті: в білосніжній сорочці з чорним метеликом, чорних обтягуючих брюках та короткій, приталеній жилетці він здавався ще привабливішим, ніж його звикла бачити Аліна. Її здивували його брудні руки, які були в чомусь, схожому на автомобільне мастило.

— Де ти був? — раптом майже заістерила Крістіна. — Ти мене виставляєш цілковитою дурепою перед гостями!