14

Теодора панічно роззиралася на всі боки, адже ніхто не мав побачити їх разом. Так, саме з цим чоловіком вона враз забула свого коханого, нещодавно похованого Олександра та з головою поринула в нове почуття. 

Дмитро був старший від неї на три роки, такий красивий, статний, вміючий гарно говорити. Він якось зустрів жінку в супермаркеті та випадково штовхнув її тацю для покупок:

— Обережніше, будь ласка! — засмутилася жінка, звісно, для неї це була звична справа, постійно всім дорікати.

— Пробачте заради всього святого! — посміхнувся у відповідь брюнет у чорному пальто. — Я миттю все виправлю, чекайте тут!

— Хм, дивний! — протягла жінка, продовжуючи обирати мідії на майбутню вечерю, куди мав з'явитися зять з донькою Аліною.

Високий брюнет в чорному пальто дійсно дуже швидко з'явився перед Теодорою з величезним букетом багряно-червоних троянд.

— Ось, прийміть ці квіти в якості мого вибачення! — протягнув чоловік, що вмів привертати увагу жінок, не лишилася осторонь і Теодора. Хоч вона й намагалася залишатися незворушною, але всередині таки відчувала, що йому вдалося зачепити її за живе.

— Мене звуть Дмитро! А яке ім'я чарівної незнайомки? — чоловік широко посміхнувся, пильно вдивляючись у обличчя жінки.

— Хм, я ще не докотилася до того, щоб знайомитися з усілякими пройдисвітами прямо посеред торгівельного центру! Бувайте! 

Теодора хотіла змусити незнайомця іти за нею, адже він їй одразу впав у око, але ж як вона така вся чарівна та вихована, інтелігентна та горда жінка могла дати можливість незнайомцю познайомитися з нею. 

Теодора одразу оцінила його гардероб, взуття та годинник і задоволено відмітила: "Так, ти досить не простий чоловік, а значить все може статися, але не одразу!"

Жінка згадала покійного Олександра, що відчайдушно завойовував роками її прихильність, і в глибині душі їй захотілося ще раз відчути себе недоступною принцесою, за увагу якої доведеться добряче поборотися. Вона навіть не здогадувалась, що увага збоку випадкового незнайомця була націлена на неї зовсім не від щирого серця… 

Дмитро Кравченко уже кілька років спостерігав за сім'єю Подільських. Чоловік не знав, що саме він хоче від них, але ця сім'я його відверто дратувала і в ньому жила жага до помсти. Після втрати найрідніших його життя втратило будь-який сенс, але дізнавшись, що частинка його може бути жива — чоловік вирішив все перевірити та ближче підібратися до потенційних ворогів, але яким було його здивування, коли він дізнався, хто саме зруйнував його життя.

Аліна не могла зрозуміти, що відбувається у її відносинах зі Степаном. Дівчина усіляко старалася йому догодити, але крім слів: "Дякую, кохана!" від чоловіка вона нічого більше не чула.

— Навіщо я тобі?! — якось не витримавши його байдужості, дівчина вибухнула гнівом прямо за столом під час сімейного сніданку.

Їй було байдуже на персонал, що знаходився поряд, її не зупинив і погляд Андрія, який він крадькома кинув на неї.

— Аліно, зараз не час для розбору польотів! — спокійно відповів чоловік.

— Не час? А коли він настане той час? Коли ти згадаєш про моє існування? Чи я якась річ, або деталь інтер’єру, яка є, аби бути і все!?

— Заспокойся, тобі не можна нервуватися! — кинув Семен, звернувши погляд на її розпашіле обличчя.

— Я мабуть піду до себе! — мовчки сказав Андрій, так як не бажав бути присутнім в сутичці між батьком та їхньою надвох коханою жінкою.

— Ні, сину, залишся! — суворо, але спокійно мовив Врублевський старший. — У Аліни гормони, через це й перепади настрою, все скоро мине!

— Ти мене вже дістав! — шибаючи ложку через увесь стіл, дівчина вибухнула люттю. — Ти мене уникаєш після того, як дізнався про дитину. Де мої позитивні емоції, де моя підтримка? Де це все, де? Чому ти поводишся як страус, що сховав свою довбешку глибоко в пісок і відсторонився від усього світу? Я що потрібна була тобі лише як сурогатна матір, так? — молода дружина Врублевського ніяк не могла заспокоїтися. — То ти міг би її з легкістю обрати на власний смак, ще б і дешевше вийшло!!!

— Я тебе силоміць не тримаю, якщо ти ще цього не помітила! — раптом різко, але не втрачаючи самоконтролю промовив чоловік. — Але дитина залишиться зі мною, а ти можеш чинити як хочеш, жити з ким хочеш, як хочеш і де хочеш!

— Але ж контракт!? — зашарілася Аліна, не очікуючи такої категоричної відповіді від свого чоловіка.

— К бісу контракт! — я його розриваю! Але дитина лишиться зі мною і крапка!

Степан підвівся та вийшов із-за столу. Аліна здивовано кліпала йому вслід і ніяк не могла оговтатися від почутого. Її роз’їдало зсередини відчуття власної непотрібності. Над нею ніби поглумилися і викинули в багнюку, при цьому наступивши наостанок брудним, протоптаним черевиком.

— Він не зробить цього! — дивлячись на пригнічений стан коханої, Андрій намагався підтримати її щирими словами. — Він блефує, розумієш? — наче малій дитині, хлопець повільно пояснював їй елементарні речі, які хотів всіма силами донести до її свідомості.

Андрій натякнув охоронцю жестом, щоб той покинув їх наодинці. Хлопець не розгубився і поспішив вийти з їдальні, щільно зачинивши за собою двері.

— Я нещодавно дізнався інформацію про те, що батько думає, що ця дитина… — Андрій замовк та ковтнув клубок, що боляче колов йому горло. — Він думає, що ця дитина не від нього.

— Але ж… — Аліна розгублено дивилася на Андрія, ніби намагаючись відшукати в глибині його очей план порятунку, але його там не було, натомість виднілася така ж розгубленість як і в неї самої. — Але ж це неправда! — дівчина всіляко намагалася триматися спокійно, але емоції вперемішку з гормонами зашкалювали і в неї нервово сіпалося око. — Звідки йому взагалі могла прийти в голову така думка?

— Не знаю — пожавши плечима, Андрій втупився поглядом у кохану дівчину — світ не без добрих людей, сама розумієш!

— Це просто якесь божевілля! — Аліна закрила обличчя руками, ніби намагалася тендітними долонями з видовженими, тонкими пальцями закритися від усього світу.