8

Катрусю прооперували і щаслива Теодора не тямилася від щастя. На емоціях вона зателефонувала доньці, не дивлячись на годинник:

– Доню, Катрусю прооперували!

Напівсонна Аліна, яка ще мить тому роздивлялася солодкі сни, миттю зіскочила з ліжка та остаточно прокинулася.

– Мамо, як вона? – занепокоїлася дівчина, проте мати її втішила.

– Лікарі кажуть, що все буде добре! Звісно не одразу, а ще треба багато кроків пройти до повного одужання, але ми вже на вірному шляху. Аліно, донечко, я не уявляю, що б ми робили, аби не ти!

Дівчина, пригадуючи події минулої ночі зашарілася та відчутно засоромилася. Вона не знала, як таке могло статися, що вона розтанула в руках, фактичного незнайомця, який за дивним збігом обставин став її чоловіком та рятівником наймолодшої сестри. Звісно, він міг би допомогти її сім'ї просто так на благодійному рівні, без цих дурних умов, але, мабуть, йому було вигідно отримати молоду дружину та ще й лишитися добродієм в очах всієї її родини.

Раптом двері спальні розчинилися, і на порозі з’явився Степан.

– Доброго ранку, красуне! – заносячи підніс з ароматною кавою, яка парувала на весь будинок, ніжно сказав він.

Дівчині хотілося видряпати йому очі, адже він вчора так безцеремонно скористався її слабкістю, а тепер кліпав на неї своїми блакитними очима, як ні в чому не бувало.

– Дякую, добре! – зав’язуючи на собі білий, махровий халат відповіла дівчина.

– З ким ти розмовляла? – раптом запитав чоловік.

– Ти підслуховував? – обурилася дівчина, дивлячись на нахабного чоловіка.

– Мені приємно, що ти вважаєш мене «агентом 007», але змушений тебе розчарувати, що це не так! – Степан посміхнувшись похмурій дружині, поставив на стіл піднос. – Двері були прочинені, от і увесь секрет. Не треба шукати заговори там, де їх і близько немає.

– Вибач, я просто подумала… – Аліна зніяковівши поморщилася, поглянувши на чоловіка.

Степан у відповідь мовчки поцілував дружину та запросив до столу.

– Я приніс каву, але не спитав, чи ти п’єш її зранку після пробудження, чи обираєш спочатку сніданок?

– Дякую. – посміхнулася у відповідь до чоловіка дівчина та взялася за чашку. – Останнім часом я взагалі майже нічого не їм після смерті батька. Досі не можу прийти до тями, все ніяк не змирюся, що його більше нема! Мені так його не вистачає! – не знаючи навіщо, вона відкрила перед майже незнайомим, але законним чоловіком, згорьовану болем втрати, чисту дівочу душу. 

Степан мовчки сів поряд із дружиною та міцно її обійняв.

– З часом стане трохи легше, і ти зможеш дихати вільніше. Біль втрати назавжди залишить слід у твоєму серці, але він потім буде не таким болючим, як зараз, от побачиш.

Дівчина відчула до Степана якесь тепло, подібне до того, що відчувала до рідного батька. Аліна пригорнулася до чоловіка та відчула всю його ніжність і турботу. Раптово вона змінила гнів на милість і дозволила собі подивитися на нього по-іншому. Ні, її не полишала образа на нього за те, що не залишивши їй права на вибір одружившись з нею, а з іншого боку – він би міг просто прийняти її відмову та покинути сім'ю в страшній біді, в якій вона опинилася. Аліну мучили сумніви та здогадки, але вона вирішила просто спостерігати за поведінкою чоловіка та жити за новим ритмом життя. Вона знала, що Андрій, який ніяк не йшов їй із голови другий день поспіль, може бути її платонічним коханням, але ж…

Розуміючи всю безвихідь ситуації, дівчина відсьорбнула ковток гарячого, ароматного напою та сказала:

– Катрусю сьогодні прооперували, я хочу з’їздити до неї в лікарню. І заодно заїхати додому забрати речі!

– Добре, зараз сходимо поснідаємо і поїдемо! – впевнено відказав чоловік.

– Ти поїдеш зі мною? – здивовано розширила вона на нього зелені очі.

– Так! – впевнено відповів Степан, читаючи в Аліниних очах безліч зустрічних питань. – В мене зараз відпустка, яку я сам собі організував, тому я маю можливість більше проводити часу з тобою, бо я так хочу, мені це приємно та дуже важливо!

– Навіть важливіше за бізнес?

– Так, безперечно! – ні на мить не задумуючись відповів чоловік. – Ти дорожча для мене за увесь Всесвіт, за всі коштовності та безцінні речі! – Степан говорив це щиро, не відводячи погляду від захопленою ним, у прямому та переносному сенсах, дівчини. 

– Це так дивно, адже тато свого часу постійно був на роботі і ми бачили його тільки вранці та пізно ввечері. – поділилася Аліна.

 – Колись і в мене був такий графік. – зітхнув чоловік. – Тоді саме народився син, ми переживали скрутні часи, а покійна дружина не мала можливості відпочити, бо весь її час був зайнятий турботами про дитину. Дуже корю себе за цей період, але назад повернути вже нічого не можу! Та й хто зна, чи мав би я зараз все це, що маю, якби менше гарував.

– Так дивно! – сказала дівчина.

– Що саме? – перепитав Степан.

– Ти мій законний чоловік, а я зовсім нічого про тебе не знаю. Я не знаю про твоє життя, твої вподобання та захоплення. Я не знаю, хто ти! – пояснила Аліна.

– У тебе ще буде багато часу для того, аби мене пізнати. У нас попереду ціле життя! В мене, звісно, воно буде не таким довгим, як у тебе, але решта проведених з тобою днів, то і є для мене неймовірне щастя.

Аліна слухала і відчувала, як її тілом розносилося тепло. 

«Боже мій, це ж всього лише солодкі слова, що вириваються із його уст, а я тану від них, немов шоколад на прямих сонячних променях. Від його слів, я хмільнію без вина, і не можу нічого з собою зробити. – думала дівчина, відчуваючи на собі ніжні, Степанові дотики. – Чи він щось в каву мені додав?»

Аліна не зчулася, як на своїх губах відчула його палкі й шаршаві губи. Дівчина не могла опиратися його ніжним ласкам, від яких вогнем палало все тіло.

– Як ти це робиш? – прошепотіла вона, опинившись перед ним без свого халата.

– Я просто кохаю тебе: ось і весь секрет! – прошепотів дружині на вушко Степан, вкриваючи ніжними та пристрасними поцілунками її вухо, шию, плечі та повільно спускаючись до грудей.