7

Хлопцеві сподобалася батькова дружина, адже вона не була схожою на інших дівчат свого віку, які тільки й мітили на багатих чоловіків. Можливо, і Аліна була такою ж, але вдало маскувалася під святу? — Андрій не знав, але душею відчував, що вона не така, вона — інша. 

Коли покоївка Віра занесла для Аліни змінні речі, то не знала, як вітатися з новою господинею.

— Доброго вечора, пані! — кивнувши головою, вона поклала складений рушник та халат на широке ліжко. — Ось ваші речі — халат і рушник!  

— Дякую! — намагаючись зняти фату з розкішних, білих локонів, люб'язно озвалася дівчина.

— Давайте допоможу! — раптом запропонувала Віра. 

— Дякую! — знову повторила Аліна. — Я думала, що сама впораюся, як виявилося — помилилася.

Віра, жінка років п'ятдесяти, дбайливо та лагідно відстібнула численні шпильки та заколки, які гідно тримали фату на голові нареченої та простягнула її дівчині.

— Ну ось, здається все! — віддаючи Аліні жменю заколок, повідомила жінка.

— Навіть не знаю, як би сама впоралася! Дякую вам! — потиснувши покоївці руку, дівчина щиро подякувала.

— Що ви, пані, то пусте! 

— Прошу вас, не називайте мене пані! — ввічливо попросила Аліна. — Можете називати мене просто по імені — Аліна!

— Ні, що ви, — засмутилася Віра. — Степанові Андрійовичу це зовсім не сподобається!

— Тоді Аліна Олександрівна! Згода? — запитала дівчина.

— Добре! — посміхнувшись молодій господині, покоївка поспішила покинути спальню молодої дружини господаря.

Дівчина оглянула свою нову кімнату і знайшла в ній вбудований холодильник, відчинивши який отетеріла. Там була безліч делікатесів та пляшок з елітними міцними напоями.

Також в кімнаті було двоє дверей — одні вели до ванної кімнати, а інші — в гардеробну.

Ванна була шикарною, великою та блискучою. З іншого боку стояло джакузі, а на протилежному — душова кабіна. У дівчини розбігалися очі, і вона ніяк не могла визначитися, де саме їй приймати водні процедури. Нарешті зупинившись на банальному душі, вона відкрила кабіну та звільнилася від удушливої, весільної сукні. Біла, ніжна, немов, хмаринка сукня, враз опинилася на кам'яний підлозі, а дівчина — під щедрою струєю прохолодної води. Вона змивала з себе турботи минулого дня та вдихала з легкістю ніжний аромат гелю для душу.

Прийнявши душ, дівчина замоталася в білий рушник, принесений Вірою і почала підіймати з кафельної білосніжної підлоги таку ж сукню.  

Зайшовши в кімнату, Аліна аж кинулася від несподіванки, зустрівшись очима зі своїм новоспеченим чоловіком.

— Ви? — дівчина хотіла прикрити оголені, вогкі плечі, але прикритися було нічим, бо халат так і залишився спокійно лежати на ліжку.

— Ну, взагалі-то я теж тут живу! — посміхнувся сидячий за журнальним столом Степан, гортаючи ранкову газету. — Ось твоя кава! — вказавши жестом на чашку, що стояла на столику біля нього, повідомив чоловік.

— Дякую! — намагаючись бути люб'язною, сказала Аліна. — Мені б сукню з фатою кудись діти.

— Поклади на комод, я зранку дам розпорядження Вірі. — роздивляючись дівчину, мокре волосся якої ще стікало тоненькими цівками по плечах, сказав Степан.

Раптом чоловік підвівся і наблизився вбік молодої дружини. Від жаху їй аж перехопило дихання, і вона міцно зажмурилася. Яким же було її здивування, коли її плечей торкнулася м'яка і тепла тканина. Позплющивши очі, Аліна побачила на своїх мокрих плечах білий халат і здивувалася. За її спиною стояв Степан, який тяжко дихав їй у вухо, розкидаючи жар свого тіла на всю кімнату, ледь не спопеляючи молоду дружину. Його губи ніжно торкнулися її шиї, а ніздрі міцно вдихнули аромат щойно вимитої шкіри обличчя.

— Ти така ніжна! — хриплим від спокуси голосом пробурмотів чоловік, торкаючись губами її плеча, з якого щойно зіслизнув халат. — Ти прекрасна! — продовжуючи нашіптувати солодкі слова у вухо коханій, Степан продовжував вкривати оголені ділянки її тіла ніжними поцілунками. — Ти, моя ніжна, тендітна лілея, яку необхідно плекати та красою якої насолоджуватися. Якби ти тільки могла уявити як я тебе кохаю! Я ніколи й нікого в житті так не кохав!

Дівчина не розуміла, що з нею відбувалося, але його слова були такими солодкими, а губи ніжними, що вона не зчулася, як опинилася перед ним без рушника. Степан ніжно розвернув дружину обличчям до себе і почав ласкати груди, лінію талії, сідниці. Аліна сама не розуміла, що відчуває, але те, що відчувала було для неї новим та незвичайно приємним.

Підхопивши кохану на руки, Степан ніжно опустив її на м'який шовк простирадла та продовжив свої "солодкі тортури." Час від часу спостерігаючи за реакцією коханої, чоловік знав, що вона дає йому зелене світло і впевнено продовжував далі.

Коли, після тривалих ніжних та солодких ласк, Степан нарешті оволодів коханою, то страшенно здивувався, що вона ще була цнотливою.

— Кохана! Моя найрідніша! Я нікому тебе не віддам! — ніжно торкаючись губами кінчиків її губ, чоловік насолоджувався хмільним солодом її тіла.

На столі вже давно охолола кава, а молоде подружжя піддавшись любовним утіхам першої шлюбної ночі, ніяк не могло насититися одне одним. Вони знесилені солодкими муками заснули тоді, коли сонний ранок вже зазирав у розчинені штори їхньої спальні.

Коли в двері постукали, Степан прокинувся першим та накинувши халат поспішив вийти на коридор.

— Батьку, вибач, що так рано! — зазираючи у напіврозчинені двері спальні, Андрій відшукав поглядом сплячу Аліну, оголена нога якої звисала з ліжка вниз.

— Що трапилося?!

— Я сьогодні відлітаю на конгрес, літак уже за дві години! Ось, зазирнув попрощатися! — пояснив молодий чоловік.

— Так, я зовсім забув! — почухав потилицю Степан. — Ти бери водія, мені він знадобиться тільки під вечір! І то, не факт! — поплескав батько сина по плечу.

— Так, тобі сьогодні не до роботи! — знову зазираючи у напіврозчинені двері спальні на сплячу Аліну, пробурмотів Андрій.