Глава 11

Правду кажуть, що слова мають неабиякий вплив на людей. Варто зрозуміти сенс сказаного Емілем і туман розвіюється, я тверезо зазираю в очі чоловіка, поки він очікує рішення, наче вибір  — те, що завжди матиму. 

— Краще завершити, — бурмочу, намагаючись приховати розчарування.

Чоловік ледь помітно киває, бере за підборіддя й залишає легкий поцілунок на губах, теплий, й до дивного приємний. А тоді відступає, сідає в крісло й закинувши ногу на ногу, салютує склянкою соку. 

Я ж тікаю, в спробі не дати собі передумати й погодитися на першу ніч прямо зараз. Тому що надто просто піти у ва-банк, дозволити собі піддатися емоціям, що він викликає, але не варто, тим паче він не тисне. Очікувала, що буде, проте Княжа дивує, попри почуте від Павелі. 

Я була готова терпіти й це заради сім'ї, заради майбутнього. 

Забігши у свою спальню прямую до ванної, я не хочу змивати з себе запах чоловічого тіла, не хочу позбуватися вражень, які бринять всередині. Та краще не піддаватися, не давати й шансу на більшу симпатію, адже попереду не чекає нічого хорошого. Еміль буде у гніві, якщо дізнається правду, а рано чи пізно так станеться, і навряд після усвідомлення, що я дурила його дивлячись в очі, зможе принести щось хороше.  

Набираю повну ванну з піною, занурююся під воду й даю собі час на те, щоб повернутися у реальність. Стає трішки легше, я зосереджуюся на тому в що втягнула власну сім'ю бажаючи дати шанс братові на нормальне життя. На секунду думаю, що мати мала рацію, краще б ми взяли гроші у тата, він би докоряв ними, але врешті-решт то для його ж сина, і всі були б у відносній безпеці. Але ж ні, я повірила Павелі, піддалася тиску, коли знайшов, розпитав про сім'ю, про те, що потрібно, і почав маніпулювати.

Я просто хотіла як краще для рідних, гадала брехати незнайомцю впродовж року й удавати іншу людину — просто. Не думала, що виникне стільки проблем, що Павелі замкне мати, що почне шантажувати й погрожувати. Не думала й про те, що я далека від світського життя таких, як справжня Тереза і буде складно удавати її. Я бачила ті перспективи, котрі обмальовував Павелі, і не замислилася про більше. У висновку сама себе загнала у пастку. 

Дізнавшись сьогодні про угоду, й компанію, якою Еміль ніби володіє, розумію —  правди казати йому не можна. Враховуючи, що нас нічого не пов'язує, я скою помилку, котра може вартувати здоров'я мамі або брату, чи навіть обом. Навряд опинившись між Княжою та Павелі зможу вийти сухою з води, краще слідувати плану Петра, прожити рік, а потім зникнути. Тоді ці двоє нехай розбираються між собою, хоч повбивають, мені байдуже, головне — моя сім'я. 

Близько першої ночі приходять фото від Павелі, на них мама, на щастя ціла, хіба налякана, і мій брат. Хоч трохи, та це покращує стан, бо він справді стоїть перед величним університетом, на спині портфель, а на обличчі усмішка. Я не знаю яким чином Павелі влаштував, щоб той зміг вступити наприкінці року, але впевнена — Олексій наздожене програму, попереду літо, він зробить все для того, щоб не пасти задніх. Мій брат завжди був впертим, розумним, з жагою до знань. Я не така, можливо тому, що знала — у мами немає за що вчити, а вступити не вдалося, бо не набрала прохідний бал.  Брат теж не зміг, надто перехвилювався на тестуванні, зате тепер він має шанс… А я все зроблю, щоб цей шанс не зник. 

Вода у ванні стає холодною, вибираюся з неї, насухо витираюся, а тоді сідаю за повторення інформації про оточення Терези, котре скинув Павелі. Вночі простіше зосередитися, тим паче вранці не потрібно вставати рано, щоб йти на роботу. Хоча б у цьому є плюси — можу дозволити собі спати до обіду. 

Потім беру телефон та заходжу на сторінку справжньої Терези в інстаграмі, Петро вже надіслав логін й пароль, але я не знаю чи в курсі його донька, тож вирішую написати їй спершу зі своєї. Давно пора було. Моя смс коротка, але пояснює усе:

“Привіт, це Настя, зараз удаю тебе й вийшла заміж за Княжу. Твій тато надіслав логін і пароль від сторінки, я зайду, щоб реалістично грати тебе. Сподіваюся, ти не проти цього.”

Спершу вона не читає, хоча теж онлайн, а потім бачу, що відкриває повідомлення. На екрані з'являється три крапки, вона щось пише. Очікую з легким страхом, ця дівчина, судячи з фото, видається дещо нахабною та пихатою. Проте, коли приходить відповідь, виглядає навіть мило.

“Привіт, Насте. Шалено рада познайомитися з тією, хто оберігає мене від батькових ігор та жадібності, і дуже шкода, що ти мусиш проходити через це, кажуть Княжа — байдужий покидьок, і власне, коли я з ним спілкувалася, моя думка не змінилася. На сторінку заходь, тільки нічого не змінюй. Я поки створювати нові дописи не буду, можеш ти, але постарайся, щоб вони відповідали кольорам сторінки. 

Також можеш писати мені сюди *номер телефону* якщо виникнуть питання про моє життя, радо відповім. 

О, і буду щаслива колись побачитися особисто й подякувати. Добраніч.”

Написавши їй у відповідь “Добраніч”, лягаю і сама. Прокручую в думах відповідь Терези, поки не вловлюю серед потоку слова про ігри батька й жадібність. Вона ж має на увазі цей фіктивний шлюб і брехню заради збереження компанії Павелі, вірно? Цікаво, чи знає, що на неї оформлена була компанія? 

Верчусь у ліжку. Годинник на телефоні показує третю ночі, але сну немає. Складно жити це життя, коли на плечах гора відповідальності, я тону у брехні, і буду тонути більше, а попереду невідомо що.  Дещо тривожно, адже нехай я вирішила, що Княжа і Павелі можуть через рік робити одне з одним що завгодно, та чомусь провівши трохи часу з чоловіком, мені шкода. Шкода, що змушена брехати, що боюся сказати правди, бо не знаю реакції ні Павелі, ні Еміля опісля. Шкода, що цей чоловік призначений був справжній Терезі, і така, як я, ніколи б не отримала навіть шансу подихати поруч з ним, бо не гідна. Шкода, що заради простого бажання покращити життя, отримати шанс на нормальне майбутнє для брата, я змушена бути поганою людиною. Шкода, що правда рано чи пізно викриється, і моє серце буде боліти.