Глава 10

Горіти від сорому, бо запропонувала гру на роздягання, починає входити у звичку. Хоча, минулу гру ініціював Еміль, проте я не була проти, а зараз бажаю спробувати дізнатися хоч трішки правди про те, в що втягнута. 

Ми проходимо у вітальню, Княжа крокує попереду, поки я пильно спостерігаю за ним. Подумки тішуся, що цього разу на мені значно більше одягу, тож шансів отримати відповіді теж більше, бо на чоловікові лише сорочка й штани.

Він вмикає музику поки я займаю одне з крісел, а тоді приєднується, сівши навпроти. Не дивиться на мене, його погляд зосереджений на картах які тасує, але помічаю легкий натяк на усмішку, через неї його шрам розтягується, стає більш видимим.  Коли карти роздані починається гра. Я шалено хочу перемогти,  думаю над кожним ходом, і мої старання не минають дарма, програє Еміль. 

— Твоє перше питання, — промовляє вкрадливо, обличчя спокійне, навіть надто. Княжа терпляче вичікує поки зберуся з духом, спостерігає за моєю поведінкою.

Все всередині стискається під його поглядом, дивні відчуття змушують тіло тремтіти від незрозумілих емоцій. 

— Навіщо тобі цей шлюб насправді? Я зрозуміла, що твоя компанія поглинула компанію Пав…батька, — виправляюся, коли ледь не називаю Петра за прізвищем, — і це пов'язано з ліками. 

— Цей шлюб, — широко усміхається, надто відкритим вмить видається, попри те, що погляд залишається хижим, — плата за борг, я вже казав, Терезо. Ти змарнувала питання. 

Хмурюся. Ну гаразд, потрібно формулювати краще. Еміль здає нові карти, починається наступна гра. Я знову виграю, хоча цього разу удача явно натякала на програш.

— Чому твоя компанія поглинула компанію тата? — чітко запитую.

Княжа хмикає. Наповнює склянку соком, а потім йде у глиб вітальні, за вікном стає темно, тож чоловік додає трохи світла, проте у вітальні все одно більшість кутків тоне  у напівтемряві. Потайки вдячна за це, значно простіше грати, коли тіні приховують частину мотивів. 

— Гарне питання, — ліниво відказує, коли повертається й знову сідає навпроти. — “Княжа” є виробником провідної доглядової косметики для жінок, коли ж я поглинув одну з компаній, — робить на цьому акцент, — Павелі в додаткову оплату боргу, адже вона була твоєю і за умовами нашого шлюбу стала моєю, я отримав доступ до ліків, як ти висловилася. Потужне виробництво дешевих, але дієвих ліків, котрі використовуються усіма і конкурують з державними, це гарна змога розширитися й диктувати свої умови. Я відповів? 

— Так, — кивнувши, відводжу погляд до вікна. 

Виходить наш несправжній шлюб унеможливлює володіння Емілем компанії, котра належить Терезі за паперами, адже Княжа насправді одружився з Настею Грач, котра ні чорта не має, інше — фікція. 

Тонкий флер страху проковзує зсередини, холодом пробігається по шкірі. Реакція Княжі на обман такого масштабу буде нищівною, особливо, якщо він вкладе зараз кошти в те, що й далі належить сімейству Павелі. Виходить, він просто допоможе Петру розвити фармацевтичну компанію, а у висновку нічого не отримає, якщо взагалі не втратить. 

Нову гру програю вже я, з нетерпінням чекаю на питання, хоча побоювання, що запитає про щось, що відомом лише Терезі, тривожить.

— Що ти знаєш про справи свого батька? — натомість лунає. Приховую полегшення, тут навіть брехати не доведеться.

— Нічого.

Еміль хмуриться. 

— Уточнення, ти не знала, що у твоїй власності є компанія? 

— Ні.

Княжа злегка хмуриться, проте, очікує поки роздам нову партію. Наступні дві гри я знову програю. Еміль запитує про те, що я знаю про борг, і отримує знову чесну відповідь, а от друге питання змушує мене зняти з себе легкий лонгслів, бо розповідати про свою мачуху, а виявилося це саме вона, я не можу, адже банально нічого не знаю. Що вкотре доводить потребу поговорити з Павелі нормально й отримати відповіді про моє життя. 

Наша гра триває, одну за одною я програю, деякі питання Еміля, на кшталт рецепта качки я не ігнорую й чесно розказую, деякі, котрі стосуються справжньої Терези змушують знімати з себе одяг, тож врешті решт я знову залишаюся у спідньому, а Еміль без сорочки, проте в штанах. 

— Пропоную зіграти на бажання, — голос у Княжі лукавий, легка посмішка блукає на губах перетворюючи його з суворого чоловіка на ще більш красивого. 

— Гаразд, — погоджуюся, хмуро оглядаючи його в спробах зрозуміти, що задумав.

Еміль сідає рівніше, здає карти, та перш ніж я беру свої, кладе на них власну долоню. Нас розділяє тільки столик, весь час до цієї миті я була поглинута спробами пізнати правду, що б хоч приблизно розуміти в якій ситуації опинилася, але зараз надто тонко відчуваю чоловічу близькість. 

Наші руки торкаються, наші погляди зустрічаються. Затамовую подих поки чоловік дивиться  в очі, його обличчя близько, довкола не лише аромат парфуму, а й тепло його дихання на губах. Відчувши себе, мов під мікроскопом, відводжу погляд, зосередившись на темному склі позаду чоловіка. Еміль не рухається у відповідь, продовжує розглядати, а я  помічаю як його адамове яблуко помітно підіймається. Складно не бачити у блакиті зацікавленості, якогось дикого азарту, наче він от-от спіймає фенікса за хвіст.

Шумно видихаю, коли Княжа забирає руку, одразу стає холодно у тому місці, де наші долоні торкалися. 

— Якщо я програю — виконаю будь-яке твоє бажання, відповідно, якщо ти… — м'яко веде, не закінчуючи, і дозволяючи темряві за вікном перетворювати кожне слово на оксамит.

Мною мчить несвідоме тремтіння, стає тепло, передчуваю щось цікаве. Киваю, щоб ще раз підтвердити згоду, а тоді починається гра. Цього разу вона напружена, запекла, але перемагаю я, хоча мої карти були геть поганими. Розумію — він піддався мені, тільки чому? 

— Твоє бажання, Терезо, — низьким голосом вимовляє, приємна хрипота з'являється у тоні. — Покажи наскільки ти смілива.

Глибокий вдих, і страх від того, що я хочу попросити, і що можу. В мені змагаються два бажання, одне стосується матері й брата, інше — цього чоловіка. Він вабить чимось, чи то очима, котрі не схожі ні на що у світі? А може платиновим волоссям й тілом? Або поведінкою й тим, як просто він все бачить? Я не знаю насправді, та з іншого боку Павелі просив зробити так, щоб Еміль не заважав, отже, боїться, що той взнає правду. Мені вигідно аби так сталося, якщо забути про маму під замком, і брата, чиї життя наразі залежать від Петра. Я не знаю чи здатний цей чоловік їм зашкодити насправді, проте шаленого цього боюся.