Розділ 12

Наталі

Коли в лікарні зустріла свого колишнього, то мені дуже сильно захотілося видряпати йому очі, або собі, щоб його більше не бачити…

— Ти що хотів? — гаркнула.

— Тебе хотів… Побачити, — із дурною посмішкою, як… як я раніше цього не помічала, що його посмішка саме дурнувата, відповів мій колишній. — Наталі, я сумую за тобою. — Він схопив мене за талію, а мені захотілося його вдарити. — Нам варто поговорити в більш спокійному місці. Можливо, сьогодні вдома?

— Послухай, я тебе не хочу… Також не хочу бачити та говорити з тобою.

Чоловік фиркнув.

— Можливо, у тебе є коханець?

Від такого питання, від його самозадоволеної фізіономії та тону розмови я не втрималася та, зрештою відштовхнувши, вліпила йому по щоці. Якби Валерія не зупинила мене, я б ще заїхала йому в те місце, чим він думає, тобто проміж ніг.

— Краще йди звідси! — крикнула Валерія. — Я викличу охорону.

На нас почали зиркати відвідувачі лікарні. Я повернула голову та помітила погляди людей і зніяковіла.

— Правильно, дорогенька, — до мене підійшла одна з пацієнток. — Наталі, ти дуже гарна дівчина, зустрінеш ще свого чоловіка.

Я взяла жіночку за руку та допомогла дійти до палати.

— Зайдеш до мене, — крикнула вслід Валерія.

— Пам’ятаю, що ти говорила про свого колишнього-зрадника.

Я легко усміхнулася. Якщо бути чесною, то не пам’ятаю, чи говорила цій досить милій жіночці про зраду колишнього. Хоча, в принципі, тоді я себе особо не пам’ятала, тому могла щось і розповісти.

— У той час ти була такою засмученою, — лагідно взявши мене за руку, продовжила говорити жіночка. — Мабуть, тобі реабілітація швидко допомогла. Зараз ти маєш гарний вигляд.

— Дякую вам. Відпочивайте!

Я вийшла з палати та була в шоковому стані. Це що означає, що всі мої колеги й навіть пацієнти думають, що я лікувалася від алкоголізму та проходила реабілітаційні курси? Який жах! Зайшовши в кабінет до Валерії та присівши на диван, розповіла про свою розмову з милою жіночкою з десятої палати. Валерія лише знизала плечима. Вона встала зі столу й закрила двері.

— Валеріє, що трапилось?

— Ната, у мене є для тебе дві новини.

— Ти що, вагітна? — перше, що прийшло на думку, запитала.

Валерія здивовано перевела на мене погляд та запротестувала.

— Я не це мала на увазі.

— Ну гаразд, розповідай, — склавши руки на грудях, сказала.       

— Я вирішила дати Айзеку шанс.

— Оце я розумію новина. Але знай, дорогенька, якщо Айзек не дай боже тебе скривдить, я йому точно дещо відірву, — пригрозила вказівним пальцем.

Валерія усміхнулась на мої зауваження.

— Тепер друга новина, — подруга пильно поглянула на мене. — Майклу зробили повторну операцію, й Айзек розповів, що він запитував про тебе й не розуміє, чому ти так раптово зникла.

Я розповіла Валерії причину. Я дійсно не хотіла стати непорозумінням у стосунках Майкла та його дівчини.

— Наталі, дорогенька, дівчина покинула Майкла…

— Валеріє, я не розумію, навіщо це ти мені говориш? — різко сказала й піднялася з місця. — Мені не потрібна ця інформація.

Я вийшла з кабінету, але перед тим встигла почути, що Валерія сказала...

Майкл

Вода обволокла моє тіло. Я занурився повністю у басейн та розплющив очі. Піднявши голову, помітив на поверхні чиюсь тінь, і в цю ж хвилину хтось пірнув у басейн. Я не міг повністю повернути голову, тому лише відчув, як хтось схопив мене за плечі, потім чиясь рука ковзнула по спині. Коли виплив разом із непроханим гостем, то побачив перед собою обличчя Наталі. Вона продовжувала тримати мене правою рукою за спину.

— Наталі, що ти тут робиш? — здивовано промовив.

— Я, я думала, що тобі погано стало, тому й стрибнула за тобою, — глибше вдихаючи повітря, відповіла дівчина.

Я всміхнувся.

— Це було відчайдушно!

Моя рука ковзнула по її спині. Дівчина напружилася та ще раз глибоко вдихнула. Вона продовжувала дивитися на мене своїми неймовірними очима та, повільно наблизившись, обійняла обома руками. Вільною рукою я доторкнувся до її голови, тим часом як одна моя рука вже ковзнула під мокру кофтину.

— Мені потрібно тобі дещо роз’яснити, — цілуючи її скроню, промовив.

— Я тоді втекла, — неочікувано сказала. — Я просто втекла, тому що не хотіла бачити тебе з іншою.

Говорячи ці слова, вона не дивилася на мене. Я хотів їй дещо сказати, але прибігли лікарі та почали кричати, щоб ми негайно вилазили з басейну.

— Лейтенанте Картер, вам не можна довго бути у воді! А вам, — лікар звернувся до Наталі, — вам, леді, я дозволив зустрітися з лейтенантом не заради того, щоб ви тут у басейні розхитали його дисципліну.