Розділ 10

Пролунав ще один вибух…

Я доторкнулася до Майкла. Він не відреагував. Подивилася на свої долоні, вони були у крові. Обережно вивільнившись із-під чоловіка, побачила, що його спина та ноги всі в крові та ранах.

— Майкле! — почала кричати. — Майкле, ти повинен жити! Повинен…

— От лайно, як же боляче, — простогнав. — Я злякався за тебе…

Коли він почав говорити, з його рота потекла кров. Я намацала його пульс та промовила, щоб він нічого не говорив. Оглянувшись, побачила військових, які намагалися допомогти один одному. Повернувши голову туди, де був чоловік, якого намагалася витягти, побачила лише знівечене тіло й закрила губи руками, щоб не закричати. До нас підійшов Скот та ще декілька воєнних. Я сказала, що Майкл тяжко поранений і щоб його обережно несли.

Коли ми почали виходити з лісу, до нас назустріч вибігли Вікторія та Джо.

— Зв’яжіться з базою! — крикнула Вікторія. — Нехай терміново готують операційну.

На літаку було п’ятеро поранених. Із загону, який прилетів за нами, один чоловік був вбитий, це був саме той, якого я не змогла витягнути з-під обстрілу. По щоках текли сльози. Я мовчала, всі мовчали. Притримуючи голову Майкла, і крізь сльози, розпач, страх та біль, всі емоції, які супроводжували мене, я дякувала Богу за порятунок, за те, що Майкл врятував мене.

Коли приземлилися на базу, нас зустріли інші лікарі. Операційні вже були готові.

— Вікторіє, я з тобою.

— Наталі, ти впевнена?

— Так, — впевнено відповіла.

Всі поранені мали вогнепальні рани зі складним анатомічним характером ушкоджень. Складний анатомічний характер ушкоджень при вогнепальних пораненнях часто спостерігається ушкодженням декількох порожнин організму, наприклад, грудної й черевної порожнини. Часто виникають множинні переломи кісток, при ушкодженні внутрішніх органів можуть спостерігатися їхні розриви, як було в ситуації з Майклом. У нього був високий ступінь інфікованості, у першу чергу це зумовлено масовим забрудненням рани та у рановий канал затягнулися шматки одягу, при осколковому пораненні — земля. Це значно збільшує ризик нагноєння, а масивні ушкодження м’язів і невеликий діаметр вхідного отвору, що утруднює доступ кисню, спричиняють розвиток анаеробної інфекції.

— Проникні поранення найбільш серйозні й небезпечні, — промовила Вікторія. — При пораненні черевної порожнини можливе ушкодження порожнистих і паренхіматозних органів, внутрішньочеревна кровотеча. При проникному пораненні можливе потрапляння мікроорганізмів у порожнини організму. Це може призвести до розвитку гнійного менінгіту, плевриту, перитоніту, артриту.

Нас підготували до операцій. Кожні лікарі зайшли у свої операційні. Я глибше вдихнула та пішла слідом за Вікторією.

Ми розпочали з первинної хірургічної обробки рани з дотриманням асептичних умов та при знеболюванні, що полягає в послідовному виконанні наступних етапів: розсічення рани, ревізія ранового каналу, висічення країв, стінок і дна рани, гемостаз — відновлення цілісності ушкоджених органів і структур, накладання швів на рану із залишенням дренажів. Таким чином, завдяки первинній хірургічній обробці випадкова інфікована рана стає різаною й асептичною, що створює умови для її швидкого загоєння первинним натягом.

Операція йшла понад п’ять годин. У результаті обстрілу та в кінцевому результаті вибуху в Майкла була пошкоджені спина та ноги. Я розуміла одне: у нього буде тривале лікування, щоб знову повноцінно стати на ноги. Зупинили кровотечу, витягнули кулі та осколки. Тепер все залежить від Майкла та від його силі волі.

Я рада тому, що хоча б встигла йому подякувати за порятунок. Через декілька днів після переведення Майкла в госпіталь у Нью-Джерсі до нього прилетіла дівчина. Тоді я так і не насмілилася зайти в палату. Мабуть, правильно зробила. Він врятував мені життя, я врятувала його. Все було по-справедливості.

— Гей, красуне! — закричав на весь госпіталь Айзек. — Почекай! — зупинилася. Він намагався швидко йти, тим самим шкутильгаючи. Я, засміявшись, сказала, що нікуди не втечу.

— Айзеку, твоя нога ще не зажила, а ти ганяєш по госпіталю…

— Ой, так ти хвилюєшся за мене? — взявши мене за плечі, з усмішкою промовив Айзек. — Це дуже приємно! Чесно, кажу від щирого серця. — Він доторкнувся до свого серця та підморгнув.

Я нічого не відповіла, засміялася та відвела погляд. Помітивши мої речі, Айзек нахмурив брови. Мені нічого було приховувати, принаймні сказала те, що йому потрібно було знати.

— Я вже повинна повернутися додому.

Почувши, як хтось мене гукає, оглянулася. Назустріч йшла Валерія.

— Наталі, а хто це? — поглядаючи через моє плече, запитав Айзек. — Твоя подруга? Познайомиш? — із лукавою усмішкою додав.

— Айзеку, вона моя подруга, — грубо відповіла. — Тому не смій!

— Та чого ти? Я просто хочу познайомитися з нею. Красуне, не варто ревнувати.

— Айзеку, тоді тримай свої яйця у штанах.

Валерія наблизилась до нас. Я обійняла подругу, а Айзек чекав, доки я познайомлю його з нею. Він почав легко штовхати мене та всміхнувся. Я помітила, як Валерія перевела погляд на чоловіка. Я познайомила їх та, спопеливши поглядом Айзека, повідомила, що маю зайти до Вікторії.