Без облич

Історія, яка не має ні початку, ні кінця...

Я знову бачив тебе сьогодні. Спочатку, думав, здалося або я сплю, але зрозумів, що це справді ти.

Я наче вперше закохався у твою посмішку. Так захотілося підбігти до тебе, забути про всіх і вся, що мене оточувало, аби лиш бути поряд, щоб крім нас не існувало більш нікого.

Світ наче зупинився. Ти була так близько, а я не міг ні підіти, ні покликати тебе, так, наче ми стояли по різні боки планети.

Інколи, я замислююсь над тим, а чи справді це ти...Можливо, мені все-таки здається, а може я просто з'їхав з глузду...

Як би там не було, я знаю, що кохаю тебе. Хай це здасться повною нісенітницею, нехай ти вважатимеш мене психом і дурнем, мені однаково. Я впевнений, що бачу тебе, знаю, що ти поряд і це надає мені сил.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше