Сюжет до екранізації

Читати тільки в туалеті!

Колона з трьох мікроавтобусів "Wolksvagen" темного кольору рухалась по дорозі, яка майже заросла невеликими кущами, але проїхати ще була змога. Не так далеко уже виднілися гори, вдягнувши  білі балаклави на верхівки схил, можливо, для того, щоб бути не помітними, або, щоб не було так холодно. В замикаючому бусі їхало пятеро озброєнних, одягнених в камуфльовану форму людей, вони сиділи мовчки, і без великої цікавості іноді позирали один на одного.

- Я давно вже не полював,- почав першим розмову, на вигляд наймолодший  з усіх присутніх.-- Тим більше на ведмедя,- ніби вихваляючись змістом прихованого підтексту, продовжував говорити він,- боюсь, щоб тебе не переплутати, здоровило...- підлещеним тоном підморгнув, посміхаючись, здорованю, що сидів біля нього навпроти.

- Головне -  гарно цілься, бо якщо промажеш, зрозумієш, як незручно з відірваною кабіною жити...- відповів холоднокровно йому здоровань, і також підморгнув .

- Мене звати Сара, - Сара простянув руку здорованю, який якраз пафосно моргав, закінчуючи погрозливу відповідь-промову.

- Арсен! - з неохотою  відповів причепі здоровило, розуміючи, що, рано чи пізно, все-одно їм доведеться знайомитися...

- Чечен .

- Леус.

- Дюшес.

- Щоб уникнути потискання руки з Сарой, всі по черзі сказали свої імена, й, ніби по команді, розрахувались на перший - другий.

Цікавість перемогла мовчазну важність задумливо-проникливих очей, над якими ніби грозові хмари насупились густі чорні брови...

- Як на снайпера, ти занадто метушливий, - ніби про себе сказав Чечен, поглянувши через плече на зачохльовану зброю,  здогадуючись, що там в середині, і, ніби пересвідчитись, чи не зрадили йому очі, - Сарочка! -з паузою, саркастично закінчив свою фразу, назвавши його ім`я .

-  Я не метушливий, а швидкий, - відразу ж дав відповідь хлопчина з жіночим прізвиськом.

- Дівки, мабуть, в чергу шикуються до тебе, - вмішався в розмову Леус, натякаючи на його бистроспроможність, і, підводячи розмову до глузливої теми.

- А я не по дівчатах виступаю. - погрозливо посміхнувся Сара, ухилившись від подальших не надто розумних питань Леуса..

В наступну мить Сара зміг розгледіти обличчя  усіх тих, хто сидів поперед нього.

- Арсен, здається, ти йому сподобався найбільше з усіх нас, - сміючись ,заговорив Дюшес.

- Погоджуюсь, в малого є смак.- не відводячи погляду від вікна, пожартував Арсен.

Мовчуни дружньо і голосно розсміялись. Обличчя водія не було видно, але він теж посміхався.

Перші два буси зупинилися. Із них вийшли чотири чоловіки поважного віку. Метрів за 10 від них, зупинився третій мікроавтобус. Заглушивши двигун, водій дістав з багажного відділу маскувальну палатку  і розкладний стіл.

- Влаштовуйтесь! - тихо промовив водій  і розпочав натягувати маскувальну накидку на автомобіль.

- Ойліклюзіва, бачу, тут не передбачається, - розвязуючи мас.палатку, ніби запрошуючии до святкового столу, окинув усіх оком і кивнув головою…

- Держись від мене подалі. - прошипів Арсен на вухо Сарі, прийнявшись допомагати тому.

Встановивши палатку, бійці  на розкладному столі стали перевіряти готовність своєї зброї.

.

- Шановні! В кожного з нас свій заказчик,- почав розмову Арсен, зібравши зброю. -  І нас знайшли не з оголошення, - приєднавши магазин, послав патрон в патронник, та, привівши зброю в бойовий стан, Арсен продовжував говорити… -  Пропоную працювати однією командою, так, як усі ми здогадуємося на якого "ведмедя" нам доведетьсяься полювати! - закінчивши промову, Арсен поглянув на всіх присутніх.

  - На скільки я знаю, в цьому заповіднику пропали синки цих поважних осіб? - Запитуючим тоном заговорив Чечен  і також клацнув затвором РККа, - Вони перестали виходити на зв'язок після того, як вполювали здобич. - констатуючи факт, Чечен закинув кулемет за спину.

  - Ще група з пошуковими собаками, яка вважала, що вони просто загубились. - додав Дюшес.

  - Мені трохи не подобається, що нам не висвітлюють деталі. -  кивнувши головою в сторону другої групи чоловіків, які розглядали карту місцевості, заявив Леус.

  - А мені пофіг, головне, що бабки гарні платять  - по-шулерськи вигукнув Сара, роздивляючись в приціл СВД живописний краєвид навколо себе.

  Водій, який понакидав маскувальні накидки й на решту машин, підійшов і сказав, щоб усі вишикувались.

  - Хотіли б нас строїти, щоб  ми і далі служили - за всіх відповів з незадоволенням Сара  голосно, щоб це почули особи з другої палатки.

Четверо по сусідству синхронно озирнулись в їхній бік. Старший за віком  посеред них, вставши відразу ж, підійшов до невдоволеного майже впритул, порушивши особистий простір Сари.

 - Не подобається команда «шикуватись» ?

 - Так точно! -нахабно відповів Сара, ставши майже навшпиньки ,щоб вирівняти амплітуду їхнього погляду.

 - Тоді приєднуйся до співбесіди! А якщо щось не влаштовує , - можу видати льодяника і компас на зворотню дорогу, - стримуючи емоції, грізно зауважив Сарі поважний чоловік з другої палатки.