Без надмірного егоїзму
В квітах і плодах
25.
Вчені та письменники відкривають собі і людям тільки нові видимості і таким чином стають іграшкою нових помилок.
Вінценосці, президенти та політики, з часів потопу заливають світ кров'ю та перетворюють його на руїни… Кмітливі люди, які вміють вести справи миролюбно, з щирістю і свідомістю загального блага, залишаються не при справах. Бо в них завжди не вистачає часу, а час – це канва для великих задумів. Тож з усіх боків, з усіх щілин виповзають честолюбні нездари і лізуть на перші посади…
З такими думками Куліш i вiддаляється на свiй хутiр де: «…нечитанных книг у меня горы, и мне гораздо приятнее быть читателем умных книг, нежели писателем для недоумков.»[1]
Куліш радів траві в саду, посадженому і вирощеному своїми руками, де він на колінах виривав кожну бур'янину... І прославляв Бога в квітах і плодах своїх дерев...
У того, хто вивчав книги і сам їх писав, залишається від них гордовита гіркота. і зарозуміла скорбота, честолюбна... Назавжди...
Почив Куліш 14 лютого 1897 року.
[1] «Киевская Старина», 1901,№3.
#1221 в Сучасна проза
#123 в Не художня література
Відредаговано: 26.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
