Куліш міркував і про те, що урбанізована освіченість не робить людину щасливішою. Причина - у тому, що вона не стимулює природний потяг особистості до знань. Вона не не заохочує розкриття природної обдарованості особи. Такі думки він порівнював із ідеями Жан-Жака Руссо, твори якого читав ретельно. А французький філософ теж не вбачав сенсу в «тих смішних закладах, що називаються колежами… Я не беру до увагу також світського виховання, оскільки все це виховання, прагне до двох суперечливих цілей, не досягає жодної з них: воно здатне продукувати людей дволиких, що завжди демонструють вид, що вони начеб то все роблять для інших, а насправді завжди думають лише про себе…»[1] Девіз Жан-Жака Руссо – присвятити життя істині – був зовсім не порожньою балаканиною для Куліша. Говорити на найпростішій мові, на мові серця і душі старався і Куліш у своїх писаннях... Але саме цю мову багато хто не бажав розуміти… А чутлива душа – це фатальний дар небес. Однак вірилося йому – люди повернуться до природи і доброчинності… Але, коли???
[1] Руссо Ж.-Ж. Еміль, або Про виховання // Права дитини: від витоків до сьогодення. – К., 2002. – С.25