10.
Наприкінці 1850-х Куліш утворює новітній український правопис. Всі подальші українські правописи базуються на правописі Куліша. У 1923 році у своїй передмові до 5-го видання Українського правописного словничка його редактор та один з авторів харківського правопису 1928 року Григорій Голоскевич зазначав що правопис яким він користується – це в загальних рисах той самий правопис Куліша.[1]
«…Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно,
Поки мова твоя голосна у піснях, як срібло чисте, дзвонить.
На що глянеш, усюди згадаєш твого бідолашного сина;
Туподумство людське, моя нене, від тебе його не заслонить…»[2]
[1] https://uk.wikipedia.org/wiki/
[2] П.Куліш «На чужій чужині».