Одна з небагатьох дорогоцінних книг

9.

За участь у Кирило-Мефодіївському братстві Куліша було покарано. А що ж. Перша українська таємна ще й політична організація рівноправного співробітництва слов’янських народів і відродження України…

Для остраски Куліша ув’язнюють на два місяці в арештантське відділення військового госпіталю. Затим  відправили на поселення в Тулу…

Але й там Куліш пише «Історію Бориса Годунова та Дмитра Самозванця», історичний роман «Северяки», автобіографічний роман у віршах «Евгений Онегин нашого времени»… Вивчає та удосконалює іноземні мови… Безупинно читає, осягаючи сюжетну «механіку» романів В.Скотта, Ч. Діккенса, поринає в ідеологію Жан-Жака Руссо.

… А під криптонімом «Николай М.» Куліш у 1856 році друкує двотомні «Записки о жизни Киколая Васильевича Гоголя».

«… Це одна з небагатьох дорогоцінних книг останнього часу, яка насичена змістом і здатна до сильних і чисельних висновків. Взагалі тільки ті книги і важливі в літературі, які містять значно більше, ніж в них сказано…» – Пписав про це видання Павло Анненков 1857 року.[1]

Ця біографічна праця Куліша писана у часи його власного ставлення як письменника, визначного.  Йому треба було увійти знову у світ літератури. Конче треба! І він зробив це вдало. Адже разом із іменем Гоголя на титлі книги і в літературному світі, відновився і той, хто написав книгу…

 «…Ю. Лотман наголошував: «Культурна пам’ять влаштована двояко: вона фіксує правила (структури) і їх порушення (події). Перші абстрактні як норми, другі – конкретні і мають людські імена. Така різниця між нормами закону і рядками хроніки. З останньої народжується біографія. Але для того, щоб вона народилась, між  «тим, хто має біографію», і «тим, хто її не має», але буде її читати, повинна з’явитись ще одна постать – того, хто її напише. В архаїчних культурах і в культурах середньовічних той, хто пише біографію, сам її не має. Однак він часто має ім’я, пам’ять про яке включається до текстів. Це вирізняє його з натовпу «тих, хто не має біографії», стан його проміжний…»[2]

«Одним один душею між чудовищ,
Я поучавсь творенням рук господніх;
Цураючись невольницьких соборищ,
Шукав одради в помислах свободних…»[3]

[1] П.В.Анненков «Литературные оспоминания»,М., 1989, стор.43.

[2] К.Саєнко.https://dissertation.com.ua/node/656947

[3] П.Куліш «Слово правди».