5
… Не прийняття царства насильства, будь-якого. Це, саме це і звело долі Куліша і Шевченка. Про інших видатних, поки що промовчимо… Шевченко і Куліш познайомилися у Києві 1843 року. І разом увійшли до Кирило-Мефодіївського братства… Відтак вже неподільні їхні долі. Хто б там що не писав. Без ідейно-естетичного впливу Куліша тут не обійшося. За його порадами було внесено Кобзарем правки до тексту «Катерини», «Івана Підкови», «До Основ`яненка»… Характерні зміни – прості й змістовні – як раз в останньому: у Шевченко було «Наш завзятий Головатий не вмре, не загине…». Куліш порадив[1]: замінити на «Наша дума, наша пісня не вмре не загине…» Як? Відчувається…
І без насильства… Одним прикладом…
Далі буде.
[1] П.Куліш. Лист до Шевченка 25.07.1846.