4. Письменники, критики, дослідники…
Це все з`явиться потім.
Люди, до яких Куліш знайшов термін «культурники»… В першу чергу до розуму й почуттів саме цього контингенту взивав автор «Чорної ради»… Та тільки не в умах культурників знаходить Куліш правду…
І ті сплачують йому так само…
Іван Франко визнавав за Кулішем «дуже видне місце в нашім письменстві»[1], цінуючи у ньому епіка –як у прозі так і поезії, однак відмовляв в ліричному хисті… Оттакий був той Каменяр…
«…Озвітеся ж, струни, в серцях тих високих,
Що в мир уселили поети й пророки, –
В серцях, що й багатство і гордую власть,
Потугу тиранства (недолюдків часть)
І всі титулами закриті пороки,
Драконські закони, безумну напасть –
Зневажать і пустять, мов сміттє земне,
За вітром, як царство насильства мине!..»[2]
…почитайте самостійно вірші Куліша. На самоті. У тихому середовищі власних роздумів… І відчуєте: все ж він прикрасив українську поезію, безперечно. Прикрасив її сповідальними рефлексіями, талановитими, неповторними… Розгорніть добрірку «Дзвін», видану вперше у Женеві 1893 року… На сьогодні відомі три рукописні
Далі буде.
[1] І. Франко, «Нарис української літератури до 1890 р.», 1910.
[2] П.Куліш «Дума про курку з курчатами», https://virshi.com.ua/pantelejmon-kulish-duma-pro-kurku-z-kurchatamy/