Протягом усієї творчості Куліша формувалася основа світогляду. А працював він плідно й дбайливо від 40 до 90-х років дев`тнадцятого століття.
Спершу його вихваляли демократи. Поступово лютилися його правдою. А згодом обізвали його творчій метод антидемократичним…
« Вонюча грязь півсвіту затопила,
І темрява кругом нас обняла,
А дика воля миром колотила,
Як буря човном без стерна й весла…»[1]
Метод Куліша ні в які методи не вкладався. Ніколи. Мабуть, Микола Зеров у буремні 20-ті двадцятого століття вірно здогадався про єдину його методу:
«Він боре тупість і могутню лінь…»[2]
Подвижницька літературна праця Куліша – приносила читачам радість і насолоду, захоплювала земляків, і розчарування, обурення друзів – вона підсилювала дух, і знесилювала надіїї.
«І не хилюсь під грішниці закони,
Що грішники велять до йоти виповняти,
Притиснувши темноти міліони
І заказавши їм про волю міркувати…»[3]
Автор усвідомлював значення словотворчого подвижництва. Вірив – слово несе велику культурно-будівничу силу!
[1] П.Куліш «Твори у двох томах. Том перший» К.1989, стор.191.
[2] М.Зеров, рукописний варіант збірки «Друга камена», Харків, 1925.
[3] П.Куліш «Твори у двох томах. Том перший» К.1989, стор.190.