РОЗДІЛ 10 Повернення до себе

Чи варто розповідати про те, як повільно я поверталася до себе? Скільки пережила безсонних ночей і бажання піти за своїм коханим? Відчувала як темрява проникала в душу, хапаючи її своїми крижаними руками. Тиша здавлювала груди. Я не хотіла нікого бачити. Стіни квартири стали для мене мушлею, в яку постійно ховалася. Біль нікуди не зникав. Він наповнював усе моє єство, забираючи спокій і віру. Я не впізнавала себе. Куди поділася та енергійна й запальна співачка, яка збирала стадіони?

Треба визнати гірку правду - без Гоші моя душа змаліла. За вікном падав дощ, залишаючи після себе калюжі. Грудень в Україні ще той жартівник. Знову вимкнули світло в цілому будинку. Добре хоч повітряної тривоги не було. 

Лежачи в ліжку я переглядала на мобільному наші фото. Багато міст об'їздили. Найбільше запам'ятався виступ в маленькому місті десь на Львівщині. Дві години люди танцювали під мої пісні, забуваючи про щоденні турботи та війну. Хто знав, що смерть вирішить забрати в мене найдорожче? Гоша до останнього приховував від усіх правду. Звик ховатися від світу. Зараз це вже роблю я. 

Вперше дозволяю собі бути слабкою жінкою, яка хоче кохати і бути коханою. Хочу ткнутися комусь в груди й плакати від надлишку емоцій. Зняти з  себе увесь тягар відповідальності перед суспільством. Знову стати собою. Поглянути у вічі власним страхам і болю. Не кожен на таке здатен. Я не з лякливих. Біль від втрати Гоші нікуди не зникне. Варто навчитися з цим жити й працювати. Людям потрібна моя музика. Мені потрібна музика. 

Прийнявши душ йду в кухню поїсти. За вікном продовжувало дощити. Ліхтарі яскраво освітлювали вулицю і сквер. Жуючи піцу раптом зловила натхнення. Швидко взяла записник з ручкою і почала записувати слова. Згодом покажу цей текст хлопцям зі студії звукозапису. З цього почнеться новий рівень моєї творчості. Я це дуже добре відчуваю. 

Перевдягаюся і йду на прогулянку. В кишеню кладу запальничку з цигарками. Критично оглянувши себе в дзеркалі залишаюся задоволеною побаченис. Відчуваю як до мене знову вертається жага до життя. 

Свіже повітря одразу повертає ясність думки. Неквапливо блукаю вулицями,  слухаючи шум дощу. Така погода діє не мене заспокійливо. 

Я прийняла непросте рішення жити і співати далі заради себе та Гоші. Це те, що його втішатиме там у позасвітті. Прийде час коли ми там обов'язково зустрінемось.

Повернувшись додому,  я на диво швидко заснула. Увісні Георгій знову усміхався мені,  благословляючи таким чином на нові звершення.