РОЗДІЛ 3 Нові виклики

Ранок розпочався з походу в ванну. Гаряча вода змивала залишки минулої ночі. Я звикла кохатися з Гошею. Він - єдиний, хто знає і приймає мене зі всіма недоліками. Як і я - його. 

Загорнувшись в халат, чищу зуби. З дзеркала на мене дивиться втомлена жінка зі зморшками в кутиках очей. Декілька секунд мовчки дивлюся на себе, збираючись з думками.

,, Що робити далі зі своїм життям?" - пронеслося в голові питання. Від того  боляче стиснулося серце. 

Заходжу на. кухню, де Гоша вже готує омлет. Через природну худорлявість здається ще вищим.  Його зріст - 183 см . Народився в серпні так само як і я. Він не дуже любить згадувати про своє дитинство та юність. Саме там треба шукати правду про людину, про те, що саме так сильно травмувало їх психіку. Але не я роблю цього. Менше знаю - краще сплю. 

--Доброго ранку, Україно. - озвався до мене.- Сніданок вже готовий. 

-Дякую, Гошо, - промовила я, сідаючи за стіл, - Щоб я без тебе робила?

Ми  їли мовчки, занурені у власні думки. Треба вирішувати питання про мою кар'єру. Але за 5 років сценічного життя я втомилася фізично і морально. Не відчуваю радості від самого процесу створення пісень та їхнього виконання. Здавалося ніби постаріла на декілька років. Георгій теж ледь тримався. Цього місяця він декілька разів непритомнів на сцені. Я боялася за нього. Чергувала біля палати, купувала ліки та фрукти. 

Я не знала про всі рани в його душі. Про те, що саме він приховував від усіх. Сумніви не давали спокою. Та не могла наважитися задати це питання. Щось стримувало всередині. 

Згодом пили заварну каву, зручно розташувавшись в кімнаті на дивані .В мене була стандартна однокімнатна квартира в панельному будинку без звукоізоляції. Останнє створювало додаткові труднощі. 

--Про що задумалась, Юлю?- поцікавився Георгій, зазираючи  мені в очі.

-- Про своє минуле. - стиха промовила я. - Про те як час усе безжально змінив. 

--Юлю, так мало статися. - спокійно мовив він, беручи мою руку в свою. -Якби не труднощі тебе б зараз тут не було.

-Гошо, ти правий.  Я щось розклеїлася.

-- Юлю, ти не розклеїлася, - продовжив Гоша, дивлячись на мене, - Ти просто надто довго боролася сама. 

-- Ти правий. - прошепотіла я, притулившись до нього. 

Згодом ми вирушили на прогулянку. Гул генераторів нагадував про те, що війна та блекаут тривають. Краще сидіти при свічках, ніж співати оди ворогам. Моя творчість стала рупором тих, хто боявся говорити вголос про себе.