РОЗДІЛ 2 Щира бесіда

Після концерту я  вирушила до будинку, де колись жила. Людей на вулиці ділилися враженнями від концерту. Я швидко загубилася серед них. На душі було неспокійно. Хотілося сховатися від себе. Але куди? 

Раптом хтось взяв мене за руку. Обернувшись- побачила Георгія Тарасова або Гошу, як я  назвала його.

-- Юлю, я думав, ти залишишся роздавати автографи. - промовив він, дивлячись мені у вічі. Це був високий світловолосий чоловік років 35 з блакитними очима, в яких завжди панував смуток. 

--Не сьогодні, Гошо. Я втомилася. - озвалася я згодом. 

Гоша теж мовчав. Наче відчував, що мені це необхідно. За п'ять років з часу знайомства ми стали занадто близькими духовно. Рятували один одного після жорстких ударів долі, разом ділили побут, сварилися й мирилися. Відчувала, що його щось мучить. Довго не розуміла як допомогти. 

Нарешті діставшись до квартири скинула з себе одяг і взуття. Гоша зробив теж саме. Лише тоді підійшла до нього і заплакала. Він ніжно пригорнув до себе як маленьку дитину і поцілував в чоло. 

Згодом я заспокоїлася і пішла готувати вечерю з того, що ще лишалося в холодильнику. Хотілося звісно піци. Георгій наче прочитавши мої думки, вдягнувся й вийшов з квартири.

Я лишилася одна. Як в дитинстві коли стала свідком сварки батьків. Скільки себе пам'ятаю вони постійно сперечалися. Тато іноді приходив додому п'яним. Мама в такі моменти ховала мене в шафу, аби врятувати. Та це тільки посилювало дитячий страх. Людина, яка мала стати для мене опорою, стала моїм найбільшим ворогом. Отаке воно реальне життя. 

Мама терпляче зносила побої від чоловіка. Я не могла її тоді зрозуміти, бо була надто малою. Світ навколо поставав у всій своїй темній потворності. Я вчилася нікому не вірити. Тихо плакала в подушку, коли батьки лягали спати. А я боялася їх. Боялась того, якими вони були насправді.

З задуми мене вивів голос Гоші. 

-- Юлю, я вдома. Приніс нам піцу.

--Гошо, я тобі вже казала, що ти справжній чарівник?- запитала я, дивлячись йому у вічі. 

-- Щось не пригадаю, Юлю, - лукаво усміхнувся він.

Після цього ви обоє щиро розсміялися. 

Цей вечір став одним з найзатишніших в нашому житті. Наші душі говорили за нас. Це була для мене справжня близькість.