РОЗДІЛ 10 Повернення до себе

Чи варто розповідати про те, як повільно я поверталася до себе? Скільки пережила безсонних ночей і бажання піти за своїм коханим? Відчувала як темрява проникала в душу, хапаючи її своїми крижаними руками. Тиша здавлювала груди. Я не хотіла нікого бачити. Стіни квартири стали для мене мушлею, в яку постійно ховалася. Біль нікуди не зникав. Він наповнював усе моє єство, забираючи спокій і віру. Я не впізнавала себе. Куди поділася та енергійна й запальна співачка, яка збирала стадіони? 

Треба визнати гірку правду - без Гоші моя душа змаліла. За вікном падав дощ, залишаючи після себе калюжі. Грудень в Україні ще той жартівник. Знову вимкнули світло в цілому будинку. Добре хоч повітряної тривоги не було. 

Лежачи в ліжку переглядала на мобільному наші фото. Багато міст об'їздили. Найбільше запам'ятався виступ в маленькому місті десь на Львівщині. Дві години люди танцювали під мої пісні, забуваючи про щоденні турботи та війну. Хто знав, що смерть вирішить забрати в мене найдорожче? Гоша до останнього приховував від усіх правду. Звик ховатися від світу. Зараз це роблю я. 

Вперше дозволяю собі бути слабкою жінкою, яка хоче кохати і бути коханою. Хочу ткнутися комусь в груди й плакати від надлишку емоцій. Зняти з  себе увесь тягар відповідальності перед суспільством. Знову стати собою. Поглянути у вічі власним страхам і болю. Не кожен на таке здатен. Я не з лякливих. Біль від втрати Гоші нікуди не зникне. Варто навчитися з цим жити й працювати. Людям потрібна моя музика. Мені потрібна музика. 

Прийнявши душ йду в кухню поїсти. За вікном продовжувало дощити. Ліхтарі яскраво освітлювали вулицю і сквер. Жуючи піцу раптом зловила натхнення. Швидко взяла записник з ручкою і почала записувати слова. Згодом покажу цей текст хлопцям зі студії звукозапису. З цього почнеться новий рівень моєї творчості. Я це дуже добре відчуваю. 

Перевдягаюся і йду на прогулянку. В кишеню кладу запальничку з цигарками. Критично оглянувши себе в дзеркалі залишаюся задоволеною. Відчуваю як знову вертається жага до життя. 

Свіже повітря одразу повертає ясність думки. Неквапливо блукаю вулицями,  слухаючи шум дощу. Така погода діє не мене заспокійливо. 

Я прийняла непросте рішення жити і співати далі заради Гоші. Це те, що його втішатиме там у позасвітті. 

Вернувшись додому я на диво швидко заснула. Уві сні Георгій усміхався мені,  благословляючи на нові звершення.