Ранок розпочався з походу в ванну. Гаряча вода змивала залишки минулої ночі. Я звикла кохатися з Гошею. Він - єдиний, хто знає і приймає мене зі всіма недоліками. Як і я - його.
Загорнувшись в халат, чищу зуби. З дзеркала на мене дивиться втомлена жінка зі зморшками в кутиках очей. Декілька секунд мовчки дивлюся на себе, збираючись з думками.
,, Що робити далі зі своїм життям?" - пронеслося в голові питання. Від того боляче стиснулося серце.
Заходжу в кухню, де Гоша вже готує омлет. Через природну худорлявість здається ще вищим. Насправді має зріст - 183 см. Народився як і я - в серпні. Не дуже любить говорити про дитинство і юність. Здається там треба шукати правду. Але не роблю цього. Менше знаю - краще сплю.
Їли мовчки, занурені у себе. Треба вирішувати питання про мою кар'єру. Але за 5 років сценічного життя я втомилася фізично і морально. Не відчуваю радості від самого процесу створення пісень та їхнього виконання. Здавалося ніби постаріла на декілька років. Георгій теж ледь тримався. Цього місяця він декілька разів непритомнів на сцені. Я боялася за нього. Чергувала біля палати, купувала ліки та фрукти.
Я не знала про всі рани його душі. Про те, що саме він приховував від усіх. Сумніви не давали спокою. Та не могла наважитися задати це питання. Щось стримувало всередині.
Згодом пили заварну каву, зручно розташувавшись в кімнаті. В мене була стандартна однокімнатна квартира в панельному будинку без звукоізоляції. Останнє створювало додаткові труднощі.
Замість відповіді він мовчки пригорнув мене до себе. Я чула як шалено калатало його серце. Але що його мучить?
Згодом ми вирушили на прогулянку. Гул генераторів нагадував про те, що війна та блекаут тривають. Краще сидіти при свічках, ніж співати оди ворогам. Моя творчість стала рупором тих, хто боявся говорити вголос про себе.
Відредаговано: 11.12.2025