–Усі найкращі речі починаються з помилок, – відповів він.
Аліса не знала, що ця помилка щойно змінила її життя.
Вони сиділи на холодному парапеті, не торкаючись одне одного. Між ними було кілька сантиметрів — і ціла прірва думок.
– Ти можеш відвезти мене назад, — сказала Аліса. — Я вже заспокоїлася.
– Ти брешеш – Даніель не дивився на неї.
– А ти надто впевнений.
– Я бачу, коли люди ще не готові повертатися.
Вона мовчала.
– Добре, — зітхнула Аліса. — Одна поїздка. Ще одна. А потім ми розходимося. Без номерів. Без зустрічей.
– Ти боїшся – сказав він.
– Так.
– Я теж.
Вона подивилася на нього здивовано.
– Чого?
– Що ти зникнеш, — відповів він чесно.
Це злякало мене більше, ніж швидкість.
Вони знову сіли на мотоцикл. Цього разу вона трималася міцніше — не через страх, а через дивне відчуття безпеки.
І десь між світлофорами Аліса подумала: я не хочу щоб ця поїздка закінчувалася...