Глава 8. Без дозволу

Ірина прокинулася о п'ятій двадцять.

Не від шуму.

Просто прокинулася.

Марина спала.

За шторами вже було світло.

Ірина лежала хвилину.

Потім встала.

Випила води.

Подивилася на вулицю.

Майже порожня.

Одна машина.

Чоловік із собакою.

Жінка відчиняла маленьку крамницю.

До сніданку дві години.

Ірина одяглася.

Сама не знала навіщо.

Штани.

Светр.

Пальто.

Взяла сумку.

Постояла біля дверей.

Повернулася.

Сіла на ліжко.

Зняла пальто.

Через хвилину одягнула знову.

Марина перевернулася.

Ірина завмерла.

— М-м...

— Спи.

Марина не прокинулася.

Ірина вийшла.

Коридор.

Ліфт.

Хол.

На рецепції сидів чоловік і читав газету.

Він підняв очі.

— Bonjour.

— Bonjour.

Ірина чекала.

Нічого.

Він знову подивився в газету.

Вона підійшла до дверей.

Відчинила.

Вийшла.

От і все.

Ніхто не зупинив.

Не запитав.

Не перевірив.

Вулиця була холодна.

Ірина пішла.

Спочатку швидко.

Потім повільніше.

У неї не було плану.

Саме це лякало найбільше.

Треба було мати план.

Навіть у вихідний вона звикла знати, о котрій клас.

О котрій репетиція.

О котрій вистава.

Тепер шоста ранку.

Париж.

І ніхто не знає, де вона.

Через квартал захотілося повернутися.

Не повернулася.

Через два — побачила пекарню.

Відчинили.

Запах ішов на вулицю.

Ірина зайшла.

Жінка за прилавком щось сказала.

— Un... — Ірина показала.

Круасан.

Жінка відповіла.

Ірина не зрозуміла.

Простягнула гроші.

Отримала здачу.

Вийшла.

Сіла на лавку.

Їла теплий круасан.

У шістнадцять років вона б посміялася, якби хтось сказав, що одного дня це буде пригодою.

Тоді пригодою було втекти з інтернату в кіно.

Вони з Ларисою зробили це один раз.

Їм було п'ятнадцять.

Старші дівчата розповіли, що в сусідньому кінотеатрі йде французький фільм.

Який саме — Ірина вже не пам'ятала.

Вони перелізли через низьку огорожу після вечірнього заняття.

Лариса порвала колготки.

— Ти ідіотка, — сказала Ірина.

— Я?

— Хто ліз перша?

— Ти.

— Значить, ти ідіотка, що полізла за мною.

Вони не потрапили на фільм.

Квитків не було.

Купили морозиво.

Повернулися.

Вихователька вже чекала.

Наступного тижня обидві мили коридор.

Галина Петрівна нічого не сказала.

Тільки на уроці поставила їх окремо.

Це було гірше за крик.

Тепер Ірина доїла круасан.

Пішла далі.

На розі побачила церкву.

Двері були відчинені.

Вона пройшла повз.

Потім повернулася.

Зайшла.

Всередині майже нікого.

Свічки.

Холодний камінь.

Стара жінка сиділа в передньому ряду.

Ірина стала біля дверей.