Глава 4. Запитання

Їхній перший паризький виступ пройшов добре.

Публіка аплодувала довше, ніж Ірина очікувала.

На третьому поклоні вона вже дозволила собі подивитися в зал, а не поверх голів.

Люди вставали.

Десь справа хтось крикнув:

— Bravo!

У гримерці Марина сказала:

— Я хочу тут жити.

— Через оплески?

— Через душ.

У театрі була гаряча вода.

Постійно.

Це Марину вразило більше за Оперу.

Ірина знімала грим.

Сашко зайшов без стуку.

— Чоловік! — крикнула Марина.

— Я три роки бачу вас у трико.

— Це не аргумент.

— У мене інтерв'ю.

Ірина повернулася.

— У кого?

— У нас.

— Хто?

— Журналісти.

Марина одразу дістала помаду.

Ірина засміялася.

— Ти п'ять хвилин тому стерла.

— То був сценічний.

— А це?

— Інтелектуальний.

Їх вивели у фойє.

Кілька французьких журналістів.

Фотограф.

Клер перекладала.

Спочатку питання були прості.

Про програму.

Про школу.

Про радянський балет.

Ірина відповідала те, що знала.

Вона була вихована в одній із найсильніших балетних традицій.

Їхні артисти багато працюють.

Класика вимагає дисципліни.

Глядач у Радянському Союзі любить балет.

Усе правда.

Потім чоловік у сірому піджаку запитав щось довге.

Клер на секунду затрималася.

Віктор Семенович подивився на неї.

— Перекладайте.

— Він питає, чи змінилася атмосфера закордонних гастролей після втечі Олександра Годунова.

Тиша стала іншою.

Ірина глянула на Віктора Семеновича.

Він не втручався.

Поки що.

Сашко перестав усміхатися.

Журналіст чекав.

Ірина подумала про Нью-Йорк.

Літак.

Дружину Годунова.

Про це говорили в театрах місяцями.

Офіційно — одне.

У гримерках — інше.

— Я не була на тих гастролях, — сказала вона.

Клер переклала.

Журналіст запитав знову.

— Він каже, але ви артистка. Ви думали про те, чому танцівники залишаються?

Віктор Семенович:

— Наступне питання.

Журналіст не відступив.

Щось сказав.

Клер не переклала.

— Що він сказав? — запитала Ірина.

Віктор Семенович повернув голову.

— Неважливо.

Ірина подивилася на Клер.

Та мовчала.

— Наступне питання, — повторив Віктор Семенович.

Інша журналістка запитала про «Ромео і Джульєтту».

Усі полегшено повернулися до балету.

Після інтерв'ю Віктор Семенович наздогнав Ірину в коридорі.

— Ви все зробили правильно.

— Я нічого не зробила.

— Оце й правильно.

Він пішов.

Ірина залишилася.

Оце й правильно.

У гримерці вона довго шукала одну шпильку.

Не потрібну.

Просто шукала.

За дверима хтось засміявся.

Французька мова.

Ірина не розбирала слів.

Раніше її це не дратувало.

Тепер дратувало.

Наступного ранку Люк запитав:

— Afghanistan?

Вони стояли біля куліс.

Клер не було.

— Що?

Він повторив.

Ірина зрозуміла.

— Ні.

— Non?

— Не говорю.

Вона показала на рот.