I feel the light betray me

Данте різко сіла. Дівчина важко дихала і була дезорієнтована. Вона схопилася за серце, що дуже швидко билося. Їй здалось, що хтось штрикнув його ножем.

- О, нарешті ти прокинулася, - в одному з крісел біля вікна сидів Кем і попивав червоне вино.

- Кем? – здивувалася Данте. – Де я? - вона озирнулася. Дівчина впізнала свою кімнату в Ордені. – Чому я тут? Пару хвилин тому я була в якомусь занедбаному будинку. Що сталося?

- Бачу, заклинання Рейвен таки на тебе добре подіяло.

- Що? – Данте так само не розуміла, що відбувається. - Яке заклинання Рейвен?

- Ти була непритомна два дні. Щиро кажучи, я почав хвилюватися. Рейвен щось наслала на тебе, і ти відключилась. Але добре, що ти тепер із нами. Одягайся. Нейт буде радий тебе бачити.

- Нейт? – ще більше здивувалася Данте. - Він же помер. Його вбила Рейвен. Ми з тобою кремували його.

- Не приховую, що іноді мені хочеться, щоб Нейт десь зник, але він живий.

- Ні. Рейвен убила його. Вона разом із Табрісом захопили Небеса. Ви не могли зупинити їх. Тоді я прийняла Анахіт. Вона й перемогла Рейвен та Табріса. Але за всім стояла Адаель. Її Анахіт теж вбила.

- По-перше, звідки ти знаєш про існування Анахіт? По-друге, Адаель мертва. Табріс убив її у нас на очах. Данте, з тобою все гаразд?

- Не знаю. Кем, а як закінчилася наша сутичка з Рейвен та Табрісом? – мисливиця встала з ліжка і почала одягатися.

- Ви врятували Гавриїла. Я, як ти мені й доручила, врятував Адаель, потім ми всі опинилися у великій залі, де були Рейвен та Табріс. Вона зізналася, що вона ваша з Нейтом донька. Почалася бійка. Ти, як завжди, не захотіла йти. Ти билася з Рейвен. Потім вона щось промовила і торкнулася тебе. Ти знепритомніла. Я наказав Нейту перенести тебе в безпечне місце. Ті, хто залишився, перемогли Рейвен та Табріса.

- Артур, Кая, Олсен, Айра та інші наші спільні друзі були?

- Данте, вони всі, крім Анни, заточені в різних в'язницях Ордену. З тобою все добре? - Кем почав хвилюватися за подругу.

- Ні. Повторюю ще раз: усе було не так. Рейвен убила Нейта, ми його кремували. Потім я звільнила наших друзів, прийняла Анахіт, і вже вона знищила всіх. Мені потрібний Джеймс, - Данте покинула свої покої.

- Хто такий Джеймс? - Кем пішов за нею.

- Друг. Рейвен жива?

- Так, - відповів Кем. – Вона у в'язниці.

- Чудово. Це вона щось зробила зі мною. А Хлоя тут чи поїхала до себе? Мені знадобиться її допомога.

- Вона вдома. Данте, Рейвен так само сильна. Так, нам удалося скувати її, але її сили при ній. Не впевнений, що тобі треба йти до неї.

- Це мені вирішувати, - Данте попрямувала до в'язниці, Кем пішов за нею. Дорогою до в’язниці вони зустріли Нейта. Дівчина завмерла, побачивши його. Вона не могла повірити, що він живий. Адже Данте знала, що все, що вона зараз бачить – якась ілюзія. І їй просто треба розібратися, хто стоїть за цим. Але їй хотілося вірити й у те, що Нейт живий.

- Данте, ти прийшла до тями, - зрадів Нейт, коли побачив її. Він підійшов ближче. - Я так радий, - він усміхнувся. – Я ці два дні дуже хвилювався за тебе, хоч і знав, що все з тобою буде гаразд. Знаєш, я зрозумію, якщо ти проженеш мене і не захочеш більше бачити. Вибач мені за вчинене. Якби я міг повернути час назад, я ніколи б не повторив своєї помилки.

- Замовчи, - мовила Данте. Вона обійняла Нейта. - Це справді ти, - тихо сказала вона.

- Звісно я. Хто ще? – Нейт усміхнувся. Кем, побачивши, як Данте обіймає Нейта, вирішив не заважати їм. Він бачив, як дівчина рада зустрічі з його братом. Так, Кем сподівався, що правда, яку дізналася Данте про смерть рідних, все ж таки стане між нею і Нейтом. І це дасть примарний, але шанс, що він буде з нею. Але ця примарна надія все ж померла. Адже Кем не хотів ставати між ними. Він просто пішов, як завжди це робив. Він жертвував своїми почуттями заради блага інших.

- Я прощаю тебе. А тепер я хочу побачити Рейвен. Мені здається, що вона наклала на мене якісь чари. Ти тільки знав би, що я пережила.

- Я піду з тобою до Рейвен. Данте, поки ти була непритомна, я шукав у бібліотеці якусь інформацію, як відібрати або заблокувати сили Рейвен. Можливо, коли вона стане звичайною людиною, нам вдасться достукатися до неї.

- Люблю тебе за те, що ти до кінця бачиш хороше у людях, - дівчина усміхнулася. - Проведеш мене до нашої доньки?

- Так, звичайно, - Нейт узяв Данте за руку і повів у бік в'язниці. Але їхній шлях перегородив якийсь хлопець. То був помічник одного з кардиналів. Він приніс лист для мисливиці. Нейт узяв його та відкрив. – Твоє нове завдання. Воно тобі не сподобається, - Нейт простяг Данте лист. Дівчина почала його читати.

- Коул ... - дівчина порвала листа на дрібні шматочки. - Ненавиджу його і не хочу бачити, - розлютилася Данте. - Мені немає діла до нього. Я зайнята, - мисливиця пішла далі до в'язниці.

- Але Данте, це його офіційне прохання про допомогу. І Коул хоче, щоб ти особисто зайнялася його справою.

- Мені начхати, що він хоче. І взагалі я тут головна тепер, а не кардинали.

- Що? – здивувався Нейт. - Ні, люба, ти не головна. Кардинали ніколи не передадуть правління простій людині. Янголу, можливо. Простій людині – ніколи. Забула?

- Що за шовінізм? – обурилась Данте.

- Містер Коул Рідардс чекає на вас у великій залі. Я проведу вас, - звернувся помічник кардинала до мисливиці. - Він вимагає зустрічі з вами негайно.

- Ще б пак. Чорт! Ненавиджу цього козла, – Данте пішла за хлопцем.

***

Коул Річардс – камінь спотикання у житті Данте. Високий, темноволосий, кароокий красунчик (як і всі представники протилежної статі в житті мисливиці). Чоловік, якого вона не може терпіти. Він дратував її більше, ніж будь-хто з її знайомих. Коул - багатий сноб з замашками плейбоя. І він перевертень. Як і Кріс, Коул із сімейства первородних. А ще він – найбільша помилка мисливиці. Щоразу, коли вона згадує Коула, проклинає себе, напивається, кличе Кема, і вранці спить у його обіймах. Чому Данте так не любить містера Річардса? Усе банально просто. Він звабив її, змусив у себе закохатися, а потім вона застукала Коула в ліжку з іншою. Точніше, іншими (і не лише дівчатами). Він завжди вмів відриватися на повну. Той факт, що Данте повелася на чари містера Річардса, дратував її ще більше. Адже як вона могла так легко закохатися в нього?