I feel alive when you're beside me

Данте прокинулася рано. Після сну в її голові роїлася купа різних думок, але одна єдина не давала їй спокою. Обміркувавши все, Данте, як завжди, попрямувала у ванну, вмилася, привела себе до ладу, потім одяглася для занять спортом. Дівчина вирушила на ранкову пробіжку. Хоча це більше було схоже на пришвидшену ходьбу. Повернулася вона ближче до дев'ятої ранку. Дорогою до своєї кімнати вона зустріла Джеймса.

- Доброго ранку, - привітався він і усміхнувся. – Бачу, тобі вже краще.

- Привіт. Так. Деякі рани вилікувалися. А ти, я дивлюся, все ніяк не можеш розлучитися з віскі, - Данте вказала на пляшку спиртного в руках Джеймса.

- Каюсь, - він знову усміхнувся. – Тут він непоганий. І тільки алкоголь допомагає мені впоратися з деякою проблемою.

- Розумію. Але якщо ти маєш проблеми, я готова допомогти. Адже ти знаєш. Для тебе, що завгодно, - Данте мило усміхнулася. - Ти знаєш, де шукати мене. У будь-яку годину дня чи ночі я вся твоя. Можемо хоч зараз разом розпити пляшку віскі, і ти мені все розповіси.

- Дякую за пропозицію, але поки що відмовлюся.

- Як забажаєш. Ти знаєш, де мене шукати, - дівчина зникла у своїй кімнаті.

- З цим, - Джеймс подивився їй услід, - ти не допоможеш. Адже моя проблема - почуття до тебе, - тихо мовив маг. Він попрямував до своїх покоїв. На шляху до кімнати Джеймс зустрів Кема.

- Чудово. Тебе ще не вистачало, - тихо мовив янгол і спокійно пройшов повз мага.

- Кем, - гукнув його Джеймс. Але той не обернувся. - Кем, - голосніше повторив маг. Але янгол так само вдавав, що не чує його. Джеймс промовив кілька слів, після чого перед Кемом з'явилася напівпрозора стіна.

- Чудово, - обурився ангел. – Чого тобі треба? - Кем обернувся до Джеймса.

- Хочу поговорити.

- Нам нема про що говорити, - Кем спробував зникнути. Але не вийшло.

- Йтиметься про Данте.

- Чому я не здивований.

- Ти був правий. Я небайдужий до неї. Я її кохаю. Але між вами я не стану. Знаю, що з першого дня моєї появи тут я тобі не подобаюсь. Ти ревнуєш Данте до мене. Це очевидно. Якби я був на твоєму місці, я б теж ревнував. Наша історія з Данте не така насичена, як ваша. Вона врятувала мене разів зо три. Але спершу хотіла вбити. Адже магів та відьмаків вона не терпить. Коли вона дізналася, що я накоїв, скільки вбив людей… коли вона дізналася справжню причину моїх вбивств, вирішила врятувати мене від себе самого.

- І навіщо ти мені це розповідаєш? Я можу спокійно прожити без цієї інформації.

- Хочу, щоб ти знав правду. Мою родину теж занапастили відьми. Вони вбили мою дружину, двох доньок та сина. І це було не просто вбивство. Відьма вирізала різні органи з їхніх тіл, понівечила моїх дівчаток, а сина обезголовила. Після того, як я поховав їх, я почав вивчати магію та алхімію. Я хотів помститися вбивцям моєї родини. Досягаючи своєї мети, я творив жахливі речі. Я вбивав усіх, хто не хотів мені видавати відьом. В результаті це почало руйнувати мене зсередини. Я знайшов відьму, яка вбила мою сім'ю, і спробував вбити її. Але Данте мене зупинила, запевнивши, що це не дасть мені спокою. Адже вона помстилася за смерть чоловіка та доньки. І це лише стала чергова жертва у її довгому списку. Не знаю, чому, але я послухав її. Данте мала зловити мене і передати Ордену. Натомість вони обіцяли звільнити її від служіння. Але вона вирішила допомогти мені. Потім я дізнався, що відьму, яка занапастила мою родину, вбила Данте. Я не бачився з нею кілька років. Потім ми знову зустрілися. Декілька років ми полювали і жили разом. Напевно, тоді я зрозумів, що знову покохав когось. Потім наші шляхи розійшлися. Але ми продовжували підтримувати зв'язок. Кем, якби вона кохала мене хоч на третину як тебе, я був би найщасливішим на планеті. Але вона кохає тебе і так сильно, наскільки це можливо. У мене залишилася одна незакінчена справа, після якої я піду. Більше з Данте ми не побачимось. Я піду назавжди. Але поки що, тобі доведеться терпіти мене, - Джеймс зняв чари і пішов.

***

Данте знову прийняла душ, одяглась і подивилася в дзеркало. Майже століття у своєму відображенні вона бачить втомлену, молоду дівчину. Ця втома була більше емоційною, ніж фізичною. Данте відчувала, що все, що з нею сталося, залишило стільки шрамів! Вона мала відчуття, що для нових уже немає місця. Це для всіх довкола Данте сильна, рішуча, відповідальна, безстрашна дівчина. Насправді ж їй завжди було страшно. Вона боялася померти, боялася втратити близьких, боялася не виправдати очікування людей. Її сарказм та бійцівський характер були захисною реакцією. Данте ніколи не вважала себе сильною особистістю, вона просто робила те, що потрібно і те, що їй велить інтуїція та серце.

Зібравшись із думками, Данте вирушила до зали, де засідають кардинали. Дівчина, знову не церемонячись, відчинила двері.

- Я згодна, - вона підійшла до столу, де сиділо дванадцять кардиналів. - Але ви повинні будете прислухатися до того, що я говорю.

- Доброго ранку, Данте, - привітався один із кардиналів. - Мене звуть Філіп.

- Мені все одно як вас усіх звати.

- Я правильно розумію: ти зараз дала свою згоду на те, щоб стати головою Ордену? - запитав Філіп.

- Так, - відповіла Данте. - Сподіваюся, я не пошкодую про це потім.

- Чудово, - продовжив Філіп. – Отже, наші збори закінчилися. Ми підемо готувати документи для зміни керівника. Данте, вітаю, – кардинали залишили зал. Залишила кімнату і Данте. Вона попрямувала до тренувального залу, щоб випустити свій гнів, який, як їй здавалося, ніби роздирав її зсередини.

Коли вона зайшла до зали, там проходило тренування молодих людей, які нещодавно прибули до Ордену. Їх навчав Артур. Коли він побачив Данте, зрозумів усе без слів. Він добре знав, коли треба піти і дати подрузі побути наодинці зі своїми думками. З тренувального залу він повів новобранців на вулицю, де вони продовжили своє заняття.

Данте окинула поглядом тренувальний зал. Тут усе таке знайоме і водночас таке чуже. Дівчина мимоволі згадала, чому любила бути тут. Разом із Кемом вони тут проводили не одну годину за тренуваннями. І саме тут трапилося те, що відродило у ній любов та пристрасть.