Highway to Hell

- Без тебе я світ не врятую, Анно. Виручай. Потрібно вбити кілька демонів.

- Я відійшла від справ. І ти це знаєш. Поверни мене додому.

- Навіщо тобі цей дім? Я пропоную справжні веселощі, – Данте усміхнулася.

- Це без мене. Я стара для такого, – відповіла Анна. - О, бачу ваша компанія у зборі: ти, Нейт. І, звичайно, Кем. Чесно кажучи, якби ви всі були у смертельній небезпеці, я б не кинулася вас рятувати. Рада була побачитися, - дівчина збиралася йти.

- Демонами керує Табріс. Чи не його ти шукала пару століть?

- Ти брешеш, - Анна зупинилась.

- Хіба? Я все думала, чому ім'я «Табріс» мені таке знайоме. Він убив твою родину, чи не так? І кохання всього твого життя. Є шанс помститися.

- Ти маєш хвилину, щоб пояснити, що відбувається, - Анна підійшла до мисливиці.

Данте розповіла Феніксу все про те, що відбувається. І та, не вагаючись, погодилася допомогти. Команда у зборі. Ще раз повторивши план, друзі попрямували до замку Святого Ангела.

Рим – місто, яке ніколи не спить. Але не цього вечора. Біля відомої пам'ятки Європи – нікого. Лише охорона на мості. Анна разом із Франческою, Доріаном та парочкою янголів повільним кроком зайшли на міст, розглядаючи статуї.

- Вам сюди не можна, - почула Франческа голос чоловіка.

- Чому? – поцікавилася Анна.

- Це місце під охороною. Людям вхід заборонено.

- А я не людина. Та й вони теж, – Анна посміхнулася. Її руки стали палати вогнем. Охорона мосту підняла тривогу. Статуї, які там стояли, ожили. – Данте не згадувала про злих, кам'яних ангелів.

Почалася сутичка. Поки одна група відволікала охорону, інша – пробралася всередину замку. Михаїл, Данте, Нейт, Камаель та Кріс. У такому складі команда "Б" вирушила на пошуки Гавриїла.

- Сподіваюся, заклинання пошуку, що дала Хлоя, не виявиться якоюсь нісенітницею, - Данте випустила з рук маленького паперового метелика. Той почав кружляти довкола дівчини, а потім полетів вперед. Усі пішли за метеликом. На шляху команда зустріла парочку посіпак Табріса. Їм вдалося знищити ворогів. Але ефект несподіванки було втрачено.

- Кем, - звернулася Данте до чоловіка, - ти знаєш, що робити. Ви з Крісом повинні знайти і вивести її звідси, – янгол кивнув на знак згоди. - Що ж, так треба було діяти спочатку. А не бути настільки обережними. Включайте всю свою янгольську міць.

Данте з друзями почала пробивати собі шлях до можливого місця знаходження Гавриїла. Забігши до однієї з кімнат, друзі забарикадувалися там. Це було те приміщення, де тримали Гавриїла.

- Ти живий! – кинувся до клітки Михаїл. Але його вдарило струмом і відкинуло до стіни.

- Протиугінний захист, - констатувала Данте. – Бачиш ці символи на клітці? Вони впускають сюди лише того, хто може зняти заклинання. Все одно, якою мовою заклинання, хто його накладав, і хто може зняти. Кожна магія має важіль або слабке місце. Треба його просто знайти, – дівчина почала оглядати клітку. – Дуже часто стримуюче заклинання конфліктує із захисним. Адже треба або тримати когось у клітці, або не впускати ззовні. У ситуації з Гавриїлом його потрібно тримати в клітці. І судячи із символів зовні – нікого сюди не впускати. І там, де виникає конфлікт – магія відсутня. Як тут, – дівчина вказала на один із прутів клітки. - Тут відсутні якісь знаки. Михаїл, спробуй вирвати його, – архангел послухався вказівок Данте. Залізними прутами пройшовся струм, і двері відчинилися.

- Гавриїл, ти живий? – кинувся до нього Михаїл.

- Б'янка, Б'янка… - лише тихо бурмотів той.

- Ми заберемо тебе звідси. Тобі треба набратися сил, – Михаїл звільнив брата і витяг його з клітки.

- Не хочу вас засмучувати, але нам не вибратися, – констатувала Данте. – За дверима демони. Лише питання часу, коли вони проб'ються сюди. А нас мало. До того ж, один поранений архангел ускладнює ситуацію.

- Я майже в порядку, - отямився Гавриїл. – Як ви знайшли мене? І як ти, Михаїле, опинився тут? Я думав, що ти помер.

- Це довга історія. Якось обговоримо. Потрібно вибиратися, – Михаїл дістав свій меч. - Нейт, ти зі мною. Данте, ти допоможеш Гавриїлу.

- Ні! Він сам може йти, - обурилась Данте.

- Це не обговорюється. Нам потрібно дістатися другого поверху. Хлої вдалося прибрати захист там.

- Добре. Але це вперше і востаннє, коли я погоджуюсь з ангелом, – Данте допомогла встати Гавриїлу. – Ми за вами.

Михаїл та Нейт відчинили двері. До кімнати увірвалися демони.

- Заплющ очі, якщо не хочеш стати сліпою, - сказав Гавриїл Данте. Та послухалася його поради. Кімнату залило яскравим світлом. Ангели прийняли свій справжній вигляд і стали боротися. Коли Михаїл і Нейт знищили ворогів, вони набули придатного для людей вигляду. І всі разом пішли до виходу. Але покинути замок їм не вдалося. Вони опинилися у великій залі, де вже був Камаель та Кріс.

- Що? Де ми? – незрозуміло оглядалася Данте.

- Браво, - до них, плескаючи в долоні, вийшла незнайомка. – Гарна спроба. За кмітливість окреме «браво» Данте.

- Хто ти? Чергова мисливиця Ордену, яка перейшла на бік зла? Чи демон, якого я пізніше вб'ю? – поцікавилася Данте.

- Я засмучена тим фактом, що ти не впізнала мене.

- Це вона допомагає Табрісу. Вона нефілім. І досить сильний. А ще вона відьма, – розповів Гавриїл.

- Взяв та зіпсував увесь сюрприз. Як же я хотіла тебе побачити, Данте. Думала, всі мої старання коту під хвіст. Але як приємно, що окрім тебе тут, у цій залі, Натаніель. Його я хотіла бачити ще більше.

- Хто ти така? - запитав Кем.

- Мене звуть Рейвен. Приємно познайомитись. А це, - вона підійшла до янгола, і відібрала меч, який він тримав, - я заберу собі.

- Як? - незрозуміло дивився на неї Камаель.

- Як я змогла взяти меч Гавриїла до рук? Я поглинула кілька ангельських душ. Благо, ви сьогодні нам налагодили їхнє постачання. Не архангел, звісно, ​​але теж непогано. Добре, що пристрасть до вивчення в мене від батька.