24 hours

- Якого біса? – запитала здивовано Данте. – Хто це ще такий?

- Не знаю. Але можу припустити, що господар меча, – сказав Кріс.

- Ні. Що ти? Це не може бути Михаїл. Він давно… Кем, – дівчина кинулась до свого напарника. На її подив, усі чари на території цвинтаря зникли. І вона могла спокійно дихати. Вона підбігла до свого напарника і, витягнувши револьвер, дівчина вистрілила. Куля точно вибила меч із руки незнайомця. Той обернувся. – Ти? – здивувалася Данте.

Перед дівчиною стояв той, кого вона вже зустріла в Единбурзі. Таємничий незнайомець, котрий багато днів спостерігав за нею. Високий чоловік зі світлим волоссям і невеликою бородою. На перший погляд йому років тридцять-тридцять п'ять. Сіро-блакитні очі, на лівій щоці мила родимка. Одягнений чоловік просто: джинси, сорочка в клітинку і сіре пальто. Біля чоловіка стояла Френкі. Добре вкладені довгі білі, по лінії талії, кучері розвивав легкий вітер. Червоне плаття, яке підкреслювало її жіночну фігуру, чорна шкірянка зверху, та високі черевики на підборах. Ця дівчина була більше схожа на модель, що зійшла з глянцевої обкладинки, ніжна  нефіліма. У лівій руці вона тримала свій клинок.

- Вітаю тебе, - звернувся чоловік до Данте. – Радий нашій зустрічі.

- А я щось не дуже рада, – Данте підняла меч. - Хто ти?

- Господар та єдиний власник зброї, що ти тримаєш, - Кем здивувався, коли Данте підняла зброю архангела без проблем. - Давно не бачилися, Михаїле, – відповів на запитання дівчини Кем.

- Так. З нашої останньої зустрічі років двісті минуло, чи не так? Радий, що ти ще живий, і зумів вибратися з Ніфльгейму. Сподіваюся, ідея зі звільненням Люцифера вже у минулому?

- Хіба що ангели в край розійдуться. А так, не бачу причин його з клітки звільняти, – Кем усміхнувся. – Радий бачити тебе, – чоловіки обійнялись.

- Вибачте, що втручаюся, але я досі чекаю якихось пояснень, - обурилася Данте.

- Вибач, що не представився одразу. Мене звати Михаїл. І я архангел.

- Це прозвучало, як вітання у якомусь анонімному клубі по типу анонімних алкоголіків.

- Що тут відбувається? - до компанії підійшов Кріс.

- Нічого особливого. Просто ми шукали меч, а знайшли його господаря. Перед тобою архангел Михаїл своєю персоною, - з іронією промовила Данте. - А це, я так гадаю, його дівчина? - вказала мисливця на Френкі.

- Гей! Вибирай слова, – обурилася та. - Я його напарниця і просто добрий друг.

- Раз усі перезнайомилися, я поставлю дуже важливе питання: якого біса взагалі тут відбувається?

- Я вдячний, що ви допомогли знайти мій меч, - Михаїл забрав його з рук Данте. - Ті завдання, які тобі давала Френкі, виходили від мене. Зібрані тобою інгредієнти необхідні для знищення однієї особи.

- Якої? Чи це ще один великий секрет? А? – поцікавилася Данте.

- Ти дізнаєшся про це, але пізніше. Нині є важливіші справи. Потрібно знищити Табріса.

- Він затіяв усе це? - уточнив Кем. – Не здивований. Він давно цього хотів.

- Хто такий цей ваш Табріс? - запитав Кріс.

- Він ангел, який пав одним із перших. З того самого дня він вичікував моменту, коли помститься нам за це, – розповідав Камаель. – Кілька його спроб нам вдалось попередити. Але тоді було вбито багато янголів. Якщо йому вдасться його нинішній план, то всьому кінець. Він могутній, хитрий, спритний і має багато соратників серед демонів, надприродних істот і навіть янголів, які готові йти за ним до кінця.

- Але я думав, що у війну янголів і демонів заборонено втручатися комусь ще, - обізвався Кріс. – У всякому разі так мене вчили.

- Ти маєш рацію, але багато що змінилося. Відправною точкою всього стало створення Ордену. Він набагато старіший, ніж вам розповідають. Спочатку там були лише люди, яких навчали та спрямовували ангели, – розповідав Михаїл. – Але люди виявились не дуже ефективними воїнами. Тоді почали вербувати надприродних істот. Побачивши це, демони почали робити те саме. Тому договір було порушено.

- У мене зараз голова лусне від вашого абсурду, - Данте заплющила очі, зобразивши головний біль. – Оперуємо лише фактами. Є демон Табріс, який хоче отримати Небеса будь-яким способом. Він заручився допомогою Ордену, який став дуже корумпованим. Їх усіх потрібно зупинити будь-якою цінною. Кінець оповіді. Відкритим залишається лише одне питання: для чого потрібні ті інгредієнти?

- Зараз це не так важливо, - вмить відповів Камаель. Він здогадався, навіщо Михаїлу потрібні зібрані Данте інгрідієнти. - Ти виконала частину угоди Гавриїла і стала на крок ближче до визволення. Зосередимося поки що на цьому.

- Якщо всі про все знають, тоді пропоную розпочати нашу співпрацю, - Френкі сховала клинок. - Ось, - вона простягла листок, де була записана якась адреса, - тут ми починаємо наш загальний збір. Будинок цей знаходиться у сусідньому штаті. Можеш узяти з собою цього милого перевертня, - Френкі підморгнула Крісу. - А йому, - нефілім вказала на Кема, - я буду рада не особливо.

- Ми чекатимемо вас там. До зустрічі, – і Михаїл, і Френкі зникли.

- Черговий абсурдний день. Швидше б прийняти душ, випити віскі і поспати, - почала мріяти Данте.

- Ми не їдемо за цією адресою? – поцікавився Кем.

- Їдемо. У нас немає вибору. Чекаю в машині, – мисливиця попрямувала до авто.

- Данте, почекай! – гукнув дівчину Кріс. – Я хочу брати участь у твоєму поході на Орден.

- Не раджу. Тут більше не ясностей, аніж конкретики. Я вже заплуталася, кому я служу, чиї доручення виконую і кого треба вбити. Нехай Орден і далі думає, що ти мертвий.

- Якщо чесно, підпілля мені вже набридло. І я не хочу прогавити шанс знищити Орден.

- Добре. Ходитимеш за нами. Кем, ти сьогодні за кермом, – Данте кинула ангелу ключі, і вмостилася на пасажирському місці.

- Але ж… - почав Кем.

- Ні. Не хочу переміщатися. Хочу це робити як нормальні люди.

Дорога виявилася не такою близькою, як хотілося б. Якихось десять годин і друзі були майже на місці. Але завдяки неблизькій відстані Данте вдалося поспати. І те, що їй наснилося, дівчині не сподобалося.